Дозвілля
Я зрадив свою дружину… з нею ж самою

«Я був у супермаркеті, шукав декілька дрібничок. Коли став у чергу до каси, одна жінка привернула мою увагу…»
Достатньо поглянути на сторінку американського коміка Джейсона Хьюлетта у Фейсбуці, аби переконатися, як сильно він любить свою дружину і сім’ю. А опублікований ним допис про подружню зраду ще більше підкреслив цей факт.

Ось його історія.
— Я почуваюся ніяково, зізнаючись, що сьогодні, в певному сенсі, зрадив дружину. Зараз усе поясню. Я був у супермаркеті, шукав декілька дрібничок. Коли я став у чергу до каси, одна жінка привернула мою увагу. Я подумав: «Вау, цікаво, хто той щасливчик, якому вона дісталася». А за кілька секунд упізнав у незнайомці свою дружину!
Зустріти власну жінку в черзі до каси, не знаючи, що ми обоє знаходимося в тому ж самому місці, — це цікавий досвід. Між нами стояли інші люди, тому я міг спокійно спостерігати за своєю коханою. Я навіть надіслав їй два повідомлення. «Як твої справи, люба?», «Що купуєш, моя красуне?» Я дуже хотів привернути її увагу, але вона була зайнята тим, що шукала в сумці купон на знижку. Я здався. Хоч я й міг без проблем підійти та здивувати її, однак зоставався на місці, роздумуючи над своїми почуття до неї.
Вкотре захопила мене її краса. Здавалося б, я завжди її ціную, але сьогодні, ще не усвідомивши, що то вона, я наче дивився на неї іншими очима. І не міг повірити, що це я її чоловік.
Я аж почервонів! На щастя, завдяки щетині цього ніхто не помітив.

Читайте також: ЩО БАТЬКАМ НЕ МОЖНА РОБИТИ ЗА ДІТЕЙ

Я був здивований тим, що вона не звернула на мене уваги. Це має хорошу і погану сторони. Хороша полягає в тому, що вона не заглядається на інших чоловіків, тому й не помітила бороданя, котрий її роздивлявся. Погана, бо цим «спостерігачем» міг бути хтось інший. Треба обов’язково купити їй перцевий балончик. Про всяк випадок.
Мені стало недобре. Я раптом зрозумів, що міг ніколи й не здобути її кохання. Згадав, скількох зусиль мені вартувало привернути її увагу та запросити на побачення. На мить повернувся біль від розпачу, який я відчув, коли побачив її вперше і сказав собі, що це неможливо. І все‑таки вона зі мною! Попри всі мої недоліки та невпевненість.
Зрештою, я відчув себе щасливим, дивлячись на неї — таку незалежну, самостійну, витончену, милу і прекрасну.

Тоді вона зібрала свої покупки й пішла до виходу. Я не покликав її. Спостерігав, як вона виходить, та радів, що вона — моя дружина, і що я люблю кожну її рису.
Моя дружина рідко заглядає на Фейсбук. Швидше за все, вона не знайде цього допису і не довідається, що, в певному сенсі, я сьогодні її зрадив. Але я хотів би поділитися цим досвідом з усіма вами. Досвідом свіжого погляду.

Мораль цієї історії така: варто поглянути на людей, яких ми любимо, так, наче бачимо їх вперше. Завдяки цьому ми пригадуємо, як багато щастя пережили разом. Такий погляд може змінити будь‑які стосунки. Я переконаний, що як практикуватимемо «інший погляд» — матимемо багато гарних історій, якими кортітиме поділитись.

За матеріалами: Aleteia
Переклад: Анастасія Подлюк, СREDO