fbpx

Викладач університету підхопив туберкульоз у літаку

Викладач університету Шевченка, кандидат історичних наук, Віктор Пилипенко переніс важку форму туберкульозу та одужав.

Тепер розповідає іншим про колишню хворобу, закликає щороку проходити флюорографію та лікуватися, а не заражати інших.

Історією одужання поділився з кореспондентами Gazeta.ua.

Як Ви виявили, що захворіли на туберкульоз?

Мав два місяці відпустки. Ніби відпочив, а з вересня пішов на роботу, і бачу, щось не те з моїм здоров’ям. Важко ходити, погано себе почуваю. Думаю – що ж це таке? Я за своє життя практично ніколи не хворів, не був у лікарні. Тут таке. Жінка сказала, щоб пішов обстежився. У приватному діагностичному центрі перевірив серце – кардіограму зробив, шлунок, а тоді дійшли до грудної клітини – лікар каже: “У Вас запалення легенів”. Під час флюорографії не можна було так одразу визначити. І відправив то фтізіатра, щоб той подивився. Коли прийшов – глянули, виявили туберкульоз.

Як Ви ним заразилися?

Я не був ні безпритульним, ні наркоманом. Пам’ятаю, що влітку в Корею летів на наукову конференцію, і навпроти у літаку сидів чоловік, який дуже сильно кашляв. Я думав, що може десь води холодної перепив. Але цілком можливо, що от тоді я підхопив туберкульозну паличку.

Зовнішні які були прояви вашої хвороби окрім фізичної слабкості?

Так я і не можу сказати, що якось там сильно кашляв. Може десь там якийсь раз кашлянув. Тільки стан, схожий на перевтому. А як зробили аналізи – виявили вражені легені.

Ви самостійно оплачували лікування?

Ліки від туберкульозу дуже дорогі, але їх надає держава. Перший місяць надають легші. Ними за 2-3 місяці можна позбутися звичайного туберкульозу, який ще називають нерезистентним. Однак у мене була мультирезистентна форма. Тому давали міцніші ліки, потужніші антибіотики. Провів 7 місяців у лікарні, ще потім 5 місяців щодня ходив з дому в амбулаторію, отримував крапельниці.

На роботі знали, що хворієте?

Я не приховував від колег хворобу. В університеті з повагою до мене поставились. Лікарняний платили 10 місяців. Але довести до кінця лікування було моєї власною відповідальністю. Бо бачив багато людей, в яких робота, сім’я, вони зникали в процесі лікування. Бо це дуже великий термін. Казали, що треба дбати про їжу, про щось матеріальне. А тут тільки ін’єкції дають. Крім того, від ліків бувають ще побічні ефекти, з’являються інші хвороби, люди їх бояться, і тому теж відмовляються від протитуберкульозних.

Що це за ускладнення?

У мене від ін’єкцій через кілька місяців почався гепатит. Було отруєння організму. Я ходив жовтий, як ліхтар світлофору. І вже від гепатиту лікувався за свої гроші. Жінка купувала і носила ліки. За кордоном від всіх цих супутніх лікують в комплексі. У нас – проти палички окремо, а ускладнення від ліків – то проблема пацієнта і його грошей. Тому печінку за свій рахунок доліковував.

Як змінилося Ваше самопочуття після лікування?

Фізично був виснажений. Побачив, що не маю палички за аналізами. Тоді вважається, що процес завершено. Коли зробили в другий і третій раз аналізи, і не знайшли туберкульозної палички, тоді припинили лікування в стаціонарі. А щоб закріпити успіх, треба було ще продовжувати робити крапельниці амбулаторно. Я обрав крапельниці, бо не такі шкідливі для решти органів, як таблетки, тому їздив до амбулаторії щодня. Рука синя була, як у наркомана.

Чому вирішили організувати кампанію, яка розповідає про небезпеку туберкульозу?

Вважаю завершення лікування власним успіхом, бо зараз ніхто не контролює цей процес. Я пам’ятаю 1967 рік, коли читав лекцію в університеті, весь курс сидить, зайшли в аудиторію два міліціонери, кажуть: “Де такий-то студент”. Він був на обліку в тубдиспансері і не завершив лікування. Відправили. Тепер за цим не слідкують. Навіть флюорографію ніхто не робить в навчальному закладі. Тому тепер я на громадських засадах розказую, чому хвороба небезпечна, що він неї можна вилікуватися і що не варто боятися просити про лікування.

Що потрібно, щоб не захворіти?

Треба підвищувати імунітет. Якби у мене був того літа міцніший імунітет, я б був здоровим. А так співпала й моя слабкість і зустріч з людиною, яка на мене викашляла величезну кількість цих паличок туберкульозних. Хворі на діабет часто підхоплюють, ну і, звичайно, люди з групи ризику – бездомні, наркомани, але і на пересічних людей хвороба також має вплив.

Автор: Оксана Тупальська

Читайте також: Страшна аварія в Польщі: серед загиблих – журналістка “Сегодня” (відео)

Джерело.

You cannot copy content of this page