Політика

Ви страждаєте русофобією? Кремль вважає, що ви могли б

Якщо вірити російським чиновникам, люди турбуються про те, чого чекати від Москви, лише тому, що страждають русофобією – ірраціональним страхом перед усім російським.

У лютому цього року, під час візиту в Німеччину міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров розкритикував «моду на русофобію в певних столицях». Міністр оборони Росії звинуватив в русофобії командувача армією США в Європі, генерала Філіпа Брідлава, який запевнив, що Сполучені Штати і їх союзники «стримують Росію зараз і готові вступити з нею в бій і перемогти, якщо буде така необхідність» слідом за військовими авантюрами Кремля в Україні та Сирії.

Слово «русофоб» стало зручним ярликом для всіх, хто не згоден з агресивною політикою Путіна як всередині країни, так і за її межами. Мовляв, ви критикуєте не авторитарного лідера і його навіжені вчинки – ви нападаєте на весь російський народ.

Російські державні медіа штампують репортажі про те, що вороги невпинно прагнуть ізолювати РФ, хоча насправді Путін своїми ж діями закриває країну.

Коли 25 років тому я, будучи студентом коледжу, вперше приїхав в Москву, Радянський Союз доживав останній рік існування. Кремлівський реформатор Михайло Горбачов відкривав державу світу після 70 років комунізму. Росіяни прагнули возз’єднатися зі світом. Як у росіян, так і у американців переважали добра воля, цікавість і надія. У вітальні приймаючої мене московської родини висіло фото тодішнього президента США Джорджа Буша-старшого.

Мій початковий інтерес до Росії призвів до того, що згодом я відкрив для себе інші країни колишньої радянської імперії: Україну, Польщу, країни Балтії та центрально-азійські республіки. Хоча антиросійська риторика знецінила політичний дискурс в цих країнах, російську мову, як і раніше, дуже багато розуміють, навіть якщо не дуже активно використовують. Враховуючи складну історію відносин з Росією, східноєвропейські країни розглядали членство в НАТО як завбачливу міру для власного захисту. Напад Путіна на Україну довів, що вони мали рацію.

Дурість русофобії для мене стала найбільш очевидною в Україні. Більшість моїх українських друзів говорять російською, у багатьох в Росії живуть батьки, бабусі і дідусі. Вони бояться не Росію, а її реваншистську і автократичну владу.

Суть проблеми між РФ і її колишніми сателітами в тому, що рушійною силою рухів за незалежність,які розділили на частини Радянський Союз, був націоналізм. Естонці, литовці й грузини знали, ким вони були і чого хотіли – вони хотіли власні держави. Але з точки зору росіян це виглядало так, ніби сусіди відмовляються від них. Росіянам не потрібно було звільнятися від Радянського Союзу: в один день вони просто прокинулися в ідеологічних руїнах. Не дивно, що нинішній російський націоналізм поєднує в собі суміш з монархічних, православних і комуністичних ідей.

Росіяни звертаються до русофобії не тільки через почуття образи після падіння імперії. Її корені лежать в розчаруванні від того, що західна модель управління державою виявилася більш привабливою.

Путін, який перебуває при владі 17-й рік, цілком стурбований збереженням режиму. Це одна з причин, чому Кремль настільки старанно працює над тим, щоб дискредитувати ліберальну демократію як систему державного управління. Говорити росіянам, що потрібно боятися Заходу, оскільки він ненавидить Росію – це один зі способів відволікти увагу населення від недоліків єдиновладдя.

З моменту мого першого візиту в Росію в 1991 році росіяни постійно запитували, чому я вирішив вивчати їхню мову і приїхати в їх країну. Люди ставилися до американця, який настільки сильно цікавиться їхньою країною та не має при цьому ніяких російських коренів, з недовірою.

Моя відповідь була проста: милозвучна українська мова, багатство російської літератури, обширність географії країни та різноманітність її народів. Вся справа в тій самій «російській душі», про яку кажуть росіяни – великодушність і вміння імпровізувати в умовах негараздів.

У своєму бахвальстві з приводу нового, дивного «русского мира», покликаного позбавити Росію від принижень минулого, нинішні правителі РФ лише виявляють власну слабкість. Своєю політикою вони розтратили найбільший ресурс країни, яким є не нафта і газ, а величезна м’яка сила Росії.

За іронією, найбільш запеклі русофоби займають найвищі політичні посади в Росії. Це ті люди, які вважають, що росіяни не дозріли до справжньої демократії, що ними може керувати тільки сильний лідер.

Русофобія – це не міжнародна проблема, а внутрішня.

Автор: Люсьєн Кіма

опубліковано на Reuters

Джерело.

Загрузка...

Related Post