Події
Воєнний стан: про доцільність і застереження введення особливого режиму

Після нового витка військового загострення біля Авдіївки все частіше лунають думки про необхідність введення воєнного стану. Що означатиме для українців введення воєнного стану і чи доцільно через три роки після початку російської агресії ухвалювати таке рішення, розбиралися журналісти сайту “24”.

АТО замість війни, піар політиків і обережність влади

Про введення військового стану в Україні розмова зайшла одразу після анексії Росією Криму і окупації частини Донбасу. Однак тоді нова влада України явно не була готова до такого радикального кроку. Крім того, офіційний Київ не підозрював, що “старший брат” розгорне проти Україну справжню війну. Петро Порошенко оголосив про початок антитерористичної операції, яка за всіма військовими канонами повинна була тривати близько тижня.

Реклама

Потім були Мінські угоди, виконання яких повинно було призвести до вирішення конфлікту на сході України. Однак минуло майже три роки, АТО давно де-факто стала війною, а нещодавня ескалація бойових біля Авдіївки ще раз підкреслила, що російський агресор зовсім не збирається виконувати Мінські угоди. Навпаки, Кремль використовує ці домовленості для розхитування ситуації в Україні і подальшого послаблення нашої держави.

Але офіційний Київ, хоча має численні докази того, що з Україною воює регулярна російська армія, досі уникає рішення щодо того, щоб назвати речі своїми іменами. Тобто Росію оголосити військовим агресором, а війну назвати війною. В такому випадку доведеться вводити воєнний стан у державі, та з якихось причин влада не хоче цього робити. Можливо, це пов’язано з побоюванням викликати невдоволення серед населення, що знизить рейтинги представників влади, в першу чергу, президента Петра Порошенка.

Загострення в районі Авдіївки поставило на порядок денний питання шляхів розв’язання конфлікту на Донбасі. Зокрема, введення воєнного стану. За цю тему одразу жваво ухопилася лідер ВО “Батьківщина” Юлія Тимошенко, яка стала вимагати від Порошенка введення військового стану в Донецькій і Луганській областях. Хоча заклики Тимошенко експерти вважають черговим піаром на випадок дострокових парламентських виборів. За словами директора аналітичного центру “Політика” Миколи Давидюка, це не більше, аніж політична маніпуляція з метою заробити додаткові електоральні бали.

Юлія Тимошенко намагається конвертувати у свій рейтинг у все, зокрема, навіть фантомні зустрічі з Дональдом Трампом. Свого часу в 2014 році вона “створювала” добровольчі батальйони для війни. Виникає питання: де зараз ці батальйони? Закінчилися парламентські вибори, а разом з ними і “батальйони”. Розпочинається можлива виборча осіння фаза, і Тимошенко починає говорити про військовий стан. Лідер ВО “Батьківщина” – це такий створювач фейків,
– говорить Давидюк.

Водночас представники влади дуже обережно висловлюються на цю тему. Міністр закордонних справ Павло Клімкін не відкидає у разі значного погіршення ситуації введення воєнного стану. Однак зазначає, що окремі країни можуть перебувати у стані війни, але воєнний стан може бути не введено.

Стан війни, введення воєнного стану, російська агресія – це різні поняття. Російська агресія вже є питанням набагато більшим, ніж війна, оскільки російська агресія ведеться не лише мілітарними засобами, а й усіма іншими: і мілітарними, і гібридними,
– додав міністр.

Спікер парламенту Андрій Парубій заявив: якщо відповідне рішення ухвалить РНБО, то Верховна Рада його підтримає. При цьому він відзначив, що це складне рішення, яке змінює систему управління всієї системи влади в Україні.

Мобілізація, контроль інформації і часткове обмеження громадянських прав і свобод

Чинний закон “Про правовий режим воєнного стану” визначає основні його параметри і вводиться в дію в разі збройної агресії проти України чи нападу на неї, небезпеки незалежності та територіальній цілісності держави. Фактично, все це і відбувається в Україні вже протягом трьох років.

Також конкретно визначений порядок введення воєнного стану. Спочатку відповідну пропозицію президенту держави подає Рада національної безпеки та оборони. Розглянувши цю пропозицію, президент видає указ про введення воєнного стану. Примітно, що закон не встановлює терміну тривалості воєнного стану. Однак в указі президента повинно бути вказано, на який саме термін цей стан вводиться.

Що важливо: воєнний стан може вводитися як на окремих територіях, так і по всій країні, а також це не означає оголошення війни. Це при необхідності робить Верховна Рада за окремим поданням президента.

Реклама

Найбільше українців турбують питання загальної мобілізації, вилучення майна та обмеження прав і свобод. Мобілізація військовозобов’язаного населення, зрозуміло, буде. Хоча не потрібно це сприймати так, що одночасно всіх призвуть до ЗСУ. Це робитиметься за необхідністю.

Згідно закону, держава має право вилучати приватне, державне і комунальне майно, якщо цього потребує армія. Але законом також передбачена його компенсація після завершення воєнного стану.

Що стосується обмеження прав і свобод, то справді може бути введена і комендантська година, і заборона на пересування по країні, а також виїзд за її межі. Але якщо воєнний стан запроваджений лише на частині території, то це стосуватиметься не всіх українців. Також воєнний стан передбачає контроль за інформаційною сферою.

При цьому під час воєнного стану заборонено проводити вибори президента, парламенту, місцевих органів самоврядування.

Аргументи “за”

Серед політиків противники введення воєнного стану в своїй більшості належать до фракцій коаліції. Причому їхня “аргументація” часто, м’яко кажучи, перекручена. Зокрема, як зазначив політичний експерт Андрій Ніцой, вони озвучують такі тези про недоцільність введення воєнного стану. По-перше, що підставою є лише широкомасштабний наступ військ РФ (Гончаренко). По-друге, що депутати не зможуть вільно спілкуватися з журналістами (Ар’єв). По-третє, що громадянам буде заборонено проводити акції (Антон Геращенко).

Це брехня. По-перше, закон визначає чотири підстави введення воєнного стану. Усі вони сталися наприкінці лютого 2014 року. Турчинов (тоді спікер парламенту) не виконав свій конституційний обов’язок і нестиме кримінальну відповідальність. По-друге, обмеження прав і свобод діють лише на частині території, де введений воєнний стан. По-третє, конфісковувати майно невинних громадян без потреби можуть лише такі дебіли, які цим нас лякають,
– зазначив на Facebook Ніцой.

Деякі експерти більш категоричні, вважаючи, що влада відмовляється від воєнного стану через те, що їй це не вигідно. Так, за словами Василя Лаптійчука, альтернативою перемозі внаслідок воєнних дій у рамках закону про воєнний стан є лише “стіл переговорів” з агресором.

Там з початку 90-х сидить Молдова, а з 2008-го – Грузія. І сидітимуть там, доки агресор не додушить їх до кінця. Цей агресор воює лише з боягузами й дурнями, які пускають ворога, а потім сідають з ним до столу,
– переконаний Лаптійчук.

Експерт підкреслює: невизнання Україною збройної агресії (і, відповідно, не введення воєнного стану) є ключовим елементом війни РФ проти України, оскільки такий стан речей не лише паралізує опір жертви, але й блокує міжнародну допомогу.

Як зазначає військовий експерт Володимир Кухар, воєнний стан необхідно вводити лише на окремих територіях, де йдуть бої. Він нагадує: навіть у 1941 році, коли розпочалася, як це називали, велика вітчизняна війна, військовий стан було введено тільки на європейській території СРСР. На Уралі, приміром, люди продовжували жити, як і раніше. Крім того, додає експерт, на сході України де-факто є воєнний стан. Тільки, по суті, він не легалізований, а ЗСУ перебуває за межами правового поля.

Воєнний стан можна оголосити тільки на Донбасі

При цьому, зазначає Володимир Кухар, воєнний стан спростив би адміністрування територій, на яких перебуває діюча армія. Це зробило би зрозумілою логістику сполучень, комунікацій і внесло ясність у відносини військової влади і цивільної.

Зараз, щоб виставити блокпост або організувати рухомий блокпост, це рішення треба погоджувати з місцевою владою. З військової точки зору це абсурд, тому що зникає момент несподіваності і може призвести до витоку інформації,
– говорить експерт.

Крім того, зазначає Кухар, обмеження пересування і комендантська година вводяться заради безпеки самих же громадян. Також він вважає позитивом мобілізацію матеріальних ресурсів. Зараз, за його словами, армія може розраховувати лише на те, що визначено Держбюджетом, а також допомогу волонтерів.

Один з визначних моментів воєнного стану – заборона будь-яких виборів, у тому числі і в ОРДЛО, до проведення яких західні партнери все більше схиляють Київ. Хоча абсолютно зрозуміло, що у виборах на тимчасово окупованих територіях зацікавлена саме Росія, щоб легалізувати федеративний статус фейкових “республік” у складі України і таким чином взяти під контроль нашу державу.

До речі, нещодавня заява посла ФРГ в Україні Ернста Райхеля про можливість проведення виборів в ОРДЛО в присутності російських військ – наслідок невизнання Україною Росії як агресора. Як зазначив керівник Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала, посол сказав те, як він розуміє вирішення конфлікту. У нас же АТО, а не війна, у нас голосували закон у серпні 2014 року про особливий статус Донбасу.

Все в політиці потрібно робити вчасно. Це стосується і введення воєнного стану, і прийняття закону про тимчасово окуповані території на Донбасі. Саме тому, що це не зробили вчасно, і стало наслідком обговорення можливості виборів на тих територіях,
– підкреслює Бала.

Аргументи “проти”

Звичайно, введення воєнного стану – це дуже серйозне і відповідальне рішення. Це особливий режим управління країною, коли на перший план виходять військові, зокрема, Генштаб України. Крім того, ніхто не знає, як на це відреагує Росія. Чи не стане це приводом для ще більшої ескалації на Донбасі? І чи готова до цього українська армія?

Як зауважує Микола Давидюк, якщо військовий стан не ввели в найгірші періоди війни на Донбасі, то немає сенсу робити це й зараз.

Експерти також з певною засторогою відносяться до обмеження свободи слова. На думку Володимира Кухара, багато чого в нашій країні робиться владою завдяки тиску громадськості, інформації медіа. Але в умовах, коли маємо застаріле армійське командування, корумпованих політиків, обмеження свободи слова може стати мінусом.

Політика Заходу по “умиротворенню” Путіна призвела до зросту напруження на сході України

Також застереження є і щодо мобілізації матеріальних ресурсів населення. За словами Миколи Давидюка, сумнівно, що такий крок сприятиме вирішенню військового конфлікту.

Населення показало, що у вільних умовах люди готові допомагати боротися проти агресора. Вони надають допомогу військовим, постраждалим від війни. І в цьому бере участь велика частка населення. Якщо людей зв’язати законами військового стану, то багато того, що робитися ними зараз, припиниться,
– переконаний Давидюк.

Хоча, швидше за все, саме залучення приватного майна лякає, в першу чергу, заможних людей – тих, кого в Україні звикали називати олігархами. По-друге, воєнний стан перекриє контрабандні лазівки, які сьогодні приносять незаконні доходи тим же олігархам і чиновникам у прифронтових зонах. Що важливо: точно це означатиме заборону поставок вугілля з непідконтрольних територій, на чому сьогодні продовжують наживатися агресор і українські магнати.

Воєнний стан, можливо, і не панацея для вирішення конфлікту. Але очевидно те, що чим далі, тим більше на Україну тиснуть і Захід, і Кремль, який продовжує постачати на Донбас зброю і людей. Тактика “непомічання” США і ЄС присутності регулярних військових сил в Україні, “умиротворення” Путіна призводить до продовження війни і росту людських втрат. І, якщо зараз не виробити чіткий план, з воєнним станом чи без, то війна триватиме ще багато років.

Читайте також:УРЯД ПОЛЕГШИВ ЖИТТЯ ЖІНКАМ, ЯКІ НАРОДЖУЮТЬ

Джерело.

Реклама

Реклама

Реклама

Related Post