Історія
Вчора стикнувся з невимовною байдужістю людей, і досі не можу від цього відійти

Вчора стикнувся з невимовною байдужістю людей, і досі не можу від цього відійти. Близько 19:00 сів у свій автомобіль і вже збирався їхати додому коли побачив як жінка приблизно 70-ти років з паличкою ледве-ледве йде по слизькій дорозі. Вона зупинилася якраз біля моєї машини бо там був невеличкий бордюр, видно було що боялась зробити крок щоб не впасти. Поруч проходило багато людей, тому я спершу навіть не думав виходити з машини щоб їй допомогти тому що був впевнений що хтось все одно це зробить. Коли повз неї пройшло десь 15-20 людей і ніхто не зупинився – я вийшов з машини і запропонував їй допомогу.

Вона дуже зраділа, щиро дякувала, казала що буде молитися за мене, але в мене в грудях щось від цих слів стиснулося бо для мене це була секундна справа. Я запропонував підвезти її до хати, але вона сказала що їй дуже близенько, тому я вирішив провести її пішки, бо на вулиці насправді було дуже слизько і було видно що вона дуже боялась йти сама.

Жінка розказала що досить недавно вона ще викладала в університеті, була доцентом і кандидатом економічних наук, але п’ять років тому зламала бердо і рік була прикована до ліжка. Після того все її життя перевернулося і тепер навіть маленька  дорога  – дається їй великим тягарем. А ходить вона так бідна кожного дня тому що син живе в Києві і ніколи не приїжджає відколи вона стала немічною, а жінка навіть не має що їсти, тому кожен день купує всього по чуть-чуть, бо великі кульки не може носити.

Казала що зимою виходити з дому найстрашніше, тому що дуже багато бордюрів і ям на дорогах, на які ми навіть не звертаємо уваги, а для неї вони є справжнім випробуванням. Вона дуже інтелігентна, тому сказала що їй соромно просити людей на вулиці допомоги, деколи і по 10 хвилин стоїть біля бордюрчика перш ніж хтось сам додумається що потрібно допомогти.

До чого я це? Розумію, що набагато легше просто пройти мимо і зробити вигляд що немічної людини не існує, але так не повинно бути. Зараз зима, і таких старших людей як ця жінка, які соромляться просити допомоги, дуже дуже багато. Але люди, якщо ви бачите що старші люди стоять біля бордюрчика, біля сходів, біля дороги – просто візьміть людину під руку і допоможіть зробити тих пару кроків, вам від цього нічого не станеться. Будьте людьми і пам’ятайте що старість повинна бути гідною.

Відповідний пост був опублікований користувачем Igor Zinkevych на сторінці інтернет спільноти “Varta1”

Читайте також: “Біжіть, я прикрию. Скажете мамі, що я любив її…”: Про що ми не маємо права забувати (фото)

Джерело.