Авто

Українці знайшли неймовірний вихід, як здешевити традиційне пальне

На чому їжджу? На салі

Микола Грушко та Петро Лета відмовилися від дорогої солярки, натомість виготовляють біодизель із відходів м’ясопереробних цехів. Технологія проста: спочатку переплавляють рідкий жир, опісля додають спеціальні каталізатори. З одного літра сировини отримують стільки ж екологічно чистого пального, яке не забруднює атмосферу й водночас подовжує ресурс двигуна, пише Володимир Ісаєв в газеті Експрес.

…Старенький “Фольксфаген” вирулює з гаража. Це — Миколин раритет. Щеб пак, 20 років бездоганно служить своєму дбайливому власникові. Підходимо до вихлопної труби.

“Чи відчуваєте сморід? — запитує газда. — Ні? Отож-бо й воно! Натомість пахне смаженою картоплею, еге ж? Таке пальне я заливаю до бака свого легковика вже три роки. Двигун працює, мов годинниковий механізм, і потужність не зменшується. Раніше дизельне пальне швидко спорожняло мій гаманець. Якби довелося купувати солярку за нинішніми цінами, мабуть, “Фольксфаген” перетворився б на музейний експонат. На сто кілометрів пробігу моє авто з’їдає сім літрів пального. Тобто в середньому 133 гривні. Протягом місяця я намотую по області майже 4000 кілометрів. Тож за новими тарифами довелося б віддати лише за солярку 5320 гривень. Я ж витрачаю вдвічі менше. Чому? Бо їжджу на салі. Коли кажу про це знайомим, не вірять. “Хіба таке можливо?” — дивуються.

Читайте також: Як пригнати авто за новим законом. Реальна історія від першої особи

“Можливо, — підморгує мені пан Грушко. — Якщо, звичайно, і руки, і голова на місці”.

Кортить побачити диво-агрегат умільців. Заходимо до гаража. На стелажі — 50 літрова металева ємкість зі сталі. Зверху — кришка конусоподібної форми. Внизу — краник. “Отож спершу подрібнюємо відходи тваринного жиру, — пояснює Микола. — Можна додавати навіть риб’ячий чи пташиний. Потім приправляємо гліцерином, сірчаною кислотою та іншими хімічними інгредієнтами і переплавляємо. Все — біодизель готовий. Щоправда, він має відстоятися не менше трьох діб — лише тоді можна заливати в бак автомобіля”. “Чи не страшно було експериментувати на своєму легковику? — запитую. — Наслідки ж могли бути непрогнозованими?” “Звичайно, страшно, — долучається до розмови Петро Лета. — Ми, до речі, випробовували біодизель зі сала на моєму “Сітроені”. Залив, сідаю за кермо й повертаю ключ у замку запалювання. Двигун оживає миттєво. Хочете — продемонструю? Будь ласка”.

Диво та й годі, залишки сала, подрібнені та збагачені хімією, і не треба дорогої солярки. Петро каже, що їхній біодизель має ще одну перевагу — добре змащує деталі. Відтак, у процесі роботи менше зношуються.

“Чуєте, як тихо працює двигун? — вдоволено всміхається. — Жодних сторонніх звуків. А на солярці цокотів мов скажений. От вам і якість заводського продукту. Наш гаражний — безсумнівно кращий і дешевший майже вдвічі. Де беремо сировину? У м’ясопереробних цехах — домовилися з керівництвом. За бартер: вони нам відходи, а ми їм — біодизель. Знаєте, як ми жартома називаємо своє пальне? “Гаплик нафтомагнатам”. Нехай знають, що в солярки та бензину є альтернатива. Безвідходна, екологічно безпечна й значно дешевша”.

Читайте також: Якою тепер буде ціна автомобіля?

Джерело.

Загрузка...

Related Post