Протягом кількох століть існування Ісуса Христа називали міфом. Водночас сьогодні більшість науковців довели, що Христос був реальною історичною особою – цьому є не лише християнські докази.
Значна частина історичних книг і документів тих часів зникла через війни чи людську недбалість. А деякі історичні праці дійшли до нас лише в мізерних уривках. Проте навіть незважаючи на це, у вцілілих працях маємо свідчення про Христа як реальну історичну особу.
У народженні, житті та смерті Ісуса Христа тогочасні літописці не вбачали настільки глобальну подію, якою ми бачимо її сьогодні. Тоді історія творилася в палатах можновладців і на полях битв, а тому для істориків постать Христа була не настільки цікавою. Тому римські та грецькі історики почали фіксувати звістки про Христа лише тоді, коли християнство заявило про себе як потужний релігійний рух. Більш того, юдейські історики перших століть ніколи не заперечували реальне існування Ісуса Христа.
Зображення Христа не могли створити з цілком зрозумілих причин. У той час людські зображення юдейського походження були заборонені законом, тож до наших днів вони не збереглися. Водночас зображення Христа у перші століття були алегоричними. Єдиним і досить вагомим зображенням, яке дійшло до наших днів, є відбиток на Туринській плащаниці.
Окрім цього, існує чимало нехристиянських свідчень про історичне існування Ісуса Христа. До прикладу, Тал Самарянин був першим автором не євреєм, який у своїй праці згадував про події пов’язані з Христом. Його праця Історія не збереглася, проте окремі фрагменти роботи цитував Юлій Африкан. І сучасна наука досі вважає цю згадку достовірною.
“Весь світ огорнула жахлива темрява, і скелі тріснули від землетрусу, і багато місць в Юдеї й інших районах були зруйновані”. У третьому томі своєї Історії Тал пояснює цю темряву затемненням сонця, що, на мою думку, є безпідставним (сонячне затемнення не могло статись у час повного місяця, а Христос був розіп’ятий у час пасхального повного місяця, – пише Африкан.
Окрім того, у своїх працях Юлій Африкан цитує історика І ст. Флегона: “в час правління імператора Тиберія сонячне затемнення збіглося з повнолунням”.
Зауважимо, що у православній традиції Воскресіння Христове святкують якраз у першу неділю після весняного рівнодення і повнолуння. Окрім цього, про Ісуса Христа як творця християнства згадують у своїх працях Пліній Молодший (109 або 110 р.), Светоній (120 р.), Тацит та ін.
Читайте також: Український вчений довів, що молитва змінює кров і дійсно лікує
