18 червня 2016 року у Відні помер екс-губернатор Прикарпаття Михайло Васильович Вишиванюк.
Про це Intermarium дізнався з власних джерел.
Останні роки багаторічний очільник Прикарпаття боровся з важкою хворобою.
Довідково:
Вишиваню́к Миха́йло Васи́льович (нар. 13 жовтня 1952, с. Іванівці, Коломийський район, Івано-Франківська область) — український політик, колишній голова Івано-Франківської ОДА (1997—2005 і з квітня 2010 по 7 листопада 2013).
Біографія
1971 — закінчив Коломийський технікум механічної обробки деревини.
Після служби в армії (1971–1973) здобув спеціальність «інженер-механік» у Дніпропетровському сільськогосподарському інституті.
1995–1999 — навчався в Прикарпатському університеті імені В. Стефаника на факультеті «Правознавство».
2002 — здобув науковий ступінь кандидата економічних наук.
З 1974 року працює на керівних посадах.
До переходу на державну службу 26 років працював на виробництві. Його практичний досвід як керівника формувався в галузі сільського господарства. 1981 року очолив правління колгоспу імені Степана Мельничука. Згодом домігся його реорганізації, і колгосп став одним із перших акціонерних товариств.
1992–1997 — очолював раду сільгоспвиробників області, з березня 1995 до травня 1997 року був радником Президента України з аграрних питань, водночас до лютого 1999 року — член в Комісії з питань аграрної та земельної реформи при Президентові України.
З 26 лютого 1997 по січень 2005 — голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
2002 — обраний депутатом Івано-Франківської обласної ради.
У квітні 2010 року Президент України Віктор Янукович призначив його головою Івано-Франківської ОДА.
На місцевих виборах 31 жовтня 2010 року обраний по Коломийському виборчому округу в депутати Івано-Франківської обласної ради.
12 лютого 2011 — на прес-конференції Михайло Вишиванюк заявив, що на президентських виборах 2015 року за Віктора Януковича в Івано-Франківській області проголосують 70% виборців.[1]
7 листопада 2013 року був звільнений з посади голови Івано-Франківської ОДА указом Президента[2].
З 8 листопада 2013[3] по 25 лютого 2014[4] займав посаду радника Президента України.
Нагороди:
У 1992 та 2001 роках отримав Державну премію України в галузі архітектури.
Нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» (1986), відзнаками Президента України — орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (1996) і ІІ ступеня (1999), орденом Честі Грузії (2003).
Заслужений економіст України.
