Події
Цькування багатодітної родини на Київщині (відео)

Наприкінці червня 2016 року в ефірі телеканалу “Інтер” транслювали черговий випуск ток-шоу “Стосується кожного”. Резонансною темою програми стало одіозне безчинство соціальних служб по відношенню до незаможної багатодітної родини Алехно з Київщини. Я також був присутній серед запрошених гостей у студії. Вислухавши історію, що стала темою телепередачі, я до болю в серці перейнявся трагедією нещасних, зацькованих місцевою владою, малозабезпечених батьків.

Чотирьох неповнолітніх дітей шляхом систематичного морального терору вилучили із сім”ї, ввівши в оману матір (жінці повідомили, що дітей забирають на обстеження до районної лікарні). З медичного закладу діти до дому вже не повернулися.

Далі їх передавали то до релігійного центру із сумнівною репутацією, то в патронажну родину, яка вже чекала народження власної дитини й не переймалася долею тимчасових вихованців… Рідній матері дітей – Мирославі Алехно – чиновники заявили, що будуть клопотати про позбавлення її батьківських прав.

Реклама

Моєму обуренню не було меж, тому я ще під час зйомок телепередачі “Стосується кожного” пообіцяв сім’ї Алехно докласти максимум зусиль, щоб допомогти стражденній родині. Не соромлюся зізнаватися і завжди наголошую, що я також є вихідцем із незаможної звичайної української сім”ї, усе дитинство провів у селі, навіть трудовий шлях розпочинав із праці на тракторі в полі. Але це стало лише поштовхом до досягнення більших цілей у житті, тому вже у 23 роки я став молодим мільйонером, якого переповнювала жага до життя і реалізації сміливих планів.

Проте я ні на хвилину ніколи не забував про найрідніших людей, які подарували мені життя і відкрили цей прекрасний білий світ, – про маму й тата. На мою думку, відібрання дітей у батьків – рівносильне шматуванню серця заживо! Після завершення зйомок того випуску, я повернувся додому з важким багажем невпинних думок. Свої міркування щодо непростої ситуації одразу виклав у блозі. А коли налякана несправедливим рішення районного суду мати Мирослава Алехно в розпачі зателефонувала мені та благала про допомогу, я миттєво відреагував.

Я наполіг, щоб за максимально стислий термін (по закону надали не більше 10 діб) була подана апеляція до суду вищої інстанції. Оперативно оплатили всі витрати на судові тяганини. Також замість наданого соц. службою (яка, до речі, під час першого слухання виступала стороною звинувачення) адвоката я порекомендував родині Алехно досвідчену та професійну право захисницю – Чуфістову Юлію Геннадіївну. Ця жінка компетентно розібралася у справі та домоглася справедливого рішення суду.

На щастя, дітей вдалося повернути в родину. Закон цілком і повністю на стороні багатодітної родини. Ця новина приємно потішили мене, адже вже понад півроку я жодного дня не можу прожити без думки чи згадки про сім’ю Алехно.

Бентежна доля цих людей стала лише верхівкою колосального айсбергу чорних махінацій корумпованих чиновників! Мені стало відомо, що під час власного розслідування журналістам вдалося з’ясувати: голова Олізарівської сільської ради Зборовська Ольга Степанівна у змові з начальником у справах дітей і сім’ї Іванківської РДА Матюшок Іриною Леонідівною підозрюються в незаконних діях щодо неповнолітніх осіб, а саме в неправомірній передачі дітей на виховання до чужих родин.

Цей факт базується на сфабрикованих підставах і актах, націлених на заплямування репутації подружжя Мирослави та Віктора Алехно. Невідомо чи отримували чиновниці за це винагороду, але їх безумовний особистий інтерес підкріплений пильною увагою до багатодітної родини. Можливо, представниці влади стали лише маріонетками в руках авторитетних шахраїв. Наче відфільтровано, для невідомих махінацій обирали соціально незахищені родини, серед яких і сім’я Алехно. Цікаво, що інші постраждалі батьки та діти відмовляються свідчити, досі побоюючись погроз місцевих чиновниць.

Варто згадати і про роль у заплутаній історії закладу із не чітко окресленою місією “Надія Єремії”. Саме тут після вилучення з родини тривалий час перебували малолітні діти Алехно. Як зізналася старша дівчинка Вікторія, їх тримали в замкненому просторі, лише по неділях дозволяли відвідувати зібрання, де вони у формі гри виконували певні маніпулятивні рухи, дії, співали пісні, а нагородою за слухняність ставали цукерки. Хотілося б, щоб жахливі домисли щодо репутації осередку не підтвердилися фактами.

Зі слів Вікторії Алехно, вона разом із братом Андрієм спокусилися й повірили в обіцянки старших “наставників” про дорогі подарунки та розкішне життя в заможній сім’ї. Як відомо, вразлива дитячо-юнацька психіка, наче пластилін, легко піддається інформативному зомбуванню. Тому не дивно, що діти Алехно погодилися обмовити рідних батьків, наче під диктовку, розповідали про знущання в родині… Такі “зізнання” молодшого хлопчика мене дуже спантеличили ще в студії під час запису програми.

Невідомо чим би закінчилася історія сім’ї Алехно, якби на їх проблему не звернули увагу журналісти та не взялися допомагати в боротьбі за повернення дітей небайдужі люди. Я і моя професійна команда друзів-помічників доклали над зусиль заради відновлення справедливості. Так, було не легко, але яке щастя побачити радісне воз’єднання люблячої родини! У такий момент я відчув, що доля сформувала гармонійний пазл: мої можливості ідеально поєдналися із самовідданою боротьбою батьків за рідних дітей. Родина Алехно може надалі разом пройти через всі радощі чи горе, підготовані таким непередбачуваним життям і буремним сьогоденням. Головне, що РАЗОМ…

Звісно, ще рано ставити крапку в цій заплутаній справі. Увага громадськості прикута до резонансної історії. Я обіцяю не полишати розпочатого й міцно тримати руку на пульсі перебігу подій.

Журналісти та свідомі українці продовжать розслідування, а результати можна буде побачити найближчим часом в ефірах головних телевізійних каналів України.

Реклама

За матеріалами блогу Володимира Дороша на сайті “Обозреватель

Читайте також: Батьківський розпач: Мати Тараса Познякова через соцмережі звернулася до матері вбивці її сина

Джерело.

Реклама

Реклама

Реклама

Related Post