Не треба панічно боятися кладовищ і небіжчиків. Христос закликав людей не шкодувати про померлих. Адже їхні душі воскресли в новому житті, в іншому світі. Але деякі люди вірять у чаклунства і забобони, різні марновірства, дотримуються обрядів, які дуже далекі від християнської віри.
– Не можна часто ходити на цвинтар і довго прогулюватись між могилами та пам’ятниками.
Так радять деякі ворожки та екстрасенси, а також люди, далекі від щирої християнської віри. Мовляв, там витає дух смерті, дуже погана енергетика, яка висмоктує сили з живих. Особливо за цю тезу хапаються міські жителі, які виправдовують свою зайнятість, лінь, забудькуватість, зневагу до історії та байдужість до пам`яті померлих предків, рідних і близьких людей.
– Дітям і вагітним жінкам не можна йти на похорон і відвідувати кладовище.
В ідеалі прийти на церемонію поховання, поминальну панахиду і взагалі на кладовище повинні ті, хто щиро і свідомо хоче та готовий це зробити. Провідувати могили померлих близьких треба не з відчаєм та думкою про те, що ми залишаємо рідну людину в землі, а з думкою про те, що людину треба відпустити на небо. Адже за християнською вірою людина помирає, тобто йде з цього світу, щоб народитися заново.
– Прийшовши додому з кладовища, слід ретельно вимити взуття, випрати одяг і вимитися.
Дехто ще на виході з кладовища миє руки, а прийшовши додому, ще перед хвірткою довго і старанно обчищає і обтрушує взуття та одяг, миє руки з милом і навіть кілька хвилин тримає взуття над палаючою церковною свічкою.
– Будь-яка подряпина, отримана на кладовищі, довго гоїться і людина може померти.
Якщо ворожки та екстрасенси говорять про всякі фантоми, культ смерті, дію поганої енергетики та астральних планів померлих, то медики та санепідеміологи наголошують на гігієні та дезінфекції через небезпеку занесення інфекції.
– З кладовища нічого не можна брати, навіть дорогі та коштовні речі.
Заборонено брати додому квіти на розсаду (навіть не з могил, а просто з алей та квітників), хустки та рушники, які знімають з хреста або вінків. Бо можна перебрати на себе чужі біди та хвороби.
Багато людей вірять, що гарний букет живих або штучних квітів з надгробка може взяти не тільки п`яничка, щоб продати за 100 грамів горілки, а й якась «бабуся», яка підкладе у двір чи пустить у продаж з чаклунськими замовляннями, щоб відвести від себе хвороби на когось іншого, навести порчу…
– Якщо ви на кладовищі щось ненавмисне упустили, ніколи не піднімайте це з землі.
Це марновірство і забобон – не треба вірити, що так ви продовжите своє життя й уникнете хвороб. Дехто займається чаклунством, навмисно залишаючи збоку на могилі гроші або золоту річ. Щоб хтось забрав і взяв на себе чужі нещастя. А якщо впали документи, мобільний телефон, ключі від машини, сумка, окуляри? Достатньо протерти вологою серветкою. Ми всі не вічні, а продовжити наші роки допоможе віра, надія, позитивне мислення, здоровий спосіб життя.
– Якщо при садінні квітів, копаючи землю на могилі знайшли якісь незрозумілі предмети, треба винести їх з кладовища і спалити, намагаючись не потрапити під дим.
– Якщо, йдучи по кладовищу, ви ненароком зачепилися за хрест або пам’ятник одягом, то відразу ж подумки попросіть вибачення у небіжчика за турботу.
– Якщо ви були на могилках, і вам почулося, що хтось покликав, то тричі перехрестіться і скажіть: “Боже мій, спаси мене, раба Божого (назвіть своє повне ім’я), збережи і помилуй! Амінь!”
Не треба боятися того, що вас кличуть на кладовищах. Ніхто не збирається вас забрати на той світ. Адже у Поминальний тиждень, на Проводи, на Батьківські дні тут можна не тільки поспілкуватися з померлими пращурами, рідними та близькими, а й побачити багато знайомих – чи не все місто чи село. До того ж на рідні могили можуть приїхати давні знайомі, друзі дитинства, далекі родичі, яких ви не бачили вже багато років…
– На поминальному тижні з могил не можна брати цукерки, пасочки, печиво, крашанки, які лежать на серветці, папері, целофані. А також ті, що лежать на голій землі або на пам’ятнику, надгробній плиті, бо вони нібито призначені для небіжчика, їх їсти не можна.
Церква вважає, що жертвувати, у тому числі їжу, великодні паски, крашанки та ін. краще живим – бідним, немічним, жебракам, нещасним людям, тим, хто потребує допомоги. Пожертви можна принести у храм, подати прохачам милостині.
– На могилку ставиться чарочка горілки для померлого, яка накривається хлібом з сіллю.
Горілка померлим не потрібна – їм потрібна дозвільна молитва, кажуть священики. Деякі батюшки наголошують, що поминати горілкою небіжчиків – великий гріх. Це все одно, що прирікати його душу на гіркий шлях і пекельний вогонь. Недаремно старі люди казали, що «оковита пече померлого». Не є християнською і традиція виливати чарку горілки на могилу в ноги покійного.
– На кладовищі потрібно ходити лише вдень до заходу сонця.
Справді, після заходу сонця та вночі на кладовищі ходять здебільшого асоціальні елементи, алкоголіки, безхатьки, інші недобрі люди, які роблять зло іншим – крадії квітів та кольорового металу; хулігани, вандали, сатанисти, ворожбити, чаклуни, чорні маги.
– Якщо вечорами чуєте дивний незрозумілий свист, то чимскоріше відвідайте могили своїх близьких, і свист перестане вас турбувати.
– Коли покійні родичі дуже часто сняться, і ви від цього аж прокидаєтеся, то сходіть у церкву, поставте свічку і замовте поминання своїх родичів. Подумайте, а може, це совість вас гризе. Чим ви завинили перед ними і як це можна виправити? Якщо вдже пізно щось виправляти, подумайте, що змінити у своєму житті, щоб стати кращими, більш щасливими… Попросіть пробачення, відпустіть страшні думки й залишіть у своїй пам`яті тільки світлі спогади…
Читайте також:ЧОМУ ХОРОНЯТЬ НА 3 ДЕНЬ ПІСЛЯ СМЕРТІ: ВАЖЛИВЕ ЗНАЧЕННЯ ТРЕТЬОГО, 9 І 40 ДН
