Дозвілля
Страшні Пророцтва арабської цариці Михальди про “Найславетніше Царство Слов’янське”

Коли Бог на те неподобство більше не зможе дивитися, пошле від свого престолу Ангела з трубою на цей світ, який, затрубивши левиним голосом труби, наповнить мором повітря, від якого загине третя частина всього населення. Відтоді, по-перше, припиняться війни, і цар небесний примирить народи. Люди, які залишаться живими, зі страхом будуть споглядати кару Божу, розкаються, накладуть на себе спокуту за свої старі гріхи й будуть слідкувати за методами й вчинками, що їм треба робити, у що вірити, щоб уникнути кари Божої.

Але доки страшний суд наступить, то ще не один раз весь світ буде помилятися, а те, що трапиться, перевершить всі попередні помилки. Гріхи содомські стануть щоденними, а насиллю і безправ’ю не буде меж.

На противагу справам антихриста пошле Господь на землю своїх ангелів, які будуть людей спам’ятовувати й навертати до віри Христової. Коли народ повернеться до Бога, тоді настане судний день, страшний для всіх істот Божих, в який всякий, якою б смертю не загинув, постане на суд в своєму тілі.

І промовив Соломон: “Страшний то буде Судний день для людей всього світу!”, на що відповіла Михальда: “Правда, що страшний і сумний буде той суд, але то лише для тих, котрі будуть обтяжені гріхами. Горе тим, що ступали стежками неправди! Тих осудить Господь по їх справах судом справедливим, бо Він знає не лише діла людські, але і їх потаємні думки. Він сам буде і суддею, і захисником, і свідком судимого, і жоден блуд, жодна заслуга на Його справедливому суді не будуть пропущені. Все життя людське буде покладено на шалю ваги і якнайточніше і найсовісніше зважено і на суд такий відгуку не буде, бо Месія нам найвищий суддя”.

На тому закінчила Михальда свою пророцьку розмову й, побажавши Соломону доброї ночі, пішла відпочивати, щоб наступного дня знову продовжити вельми мудру й для всього роду людського дуже важливу розмову.

А Соломон знову звелів писарям все до слова переписати й зберегти між своїми царськими книгами.

На третій день, так само як і у попередні, з’явилась Михальда у Соломона й почала з ним розмову про майбутнє. “Поклич, – сказала вона – своїх писарів і мудреців, щоб все те, що я сьогодні тобі розповім було все точно і совісно записано до книг. Книги ті нехай будуть збережені до кінця світу, адже вони при потребі засвідчать, якщо б якась наука в іншому помилковому розумінні була злобними людьми обнародувана”.

І Соломон виконав її вимогу, покликав свого довіреного писаря й вранці, коли сонце піднялося вгору, усі троє сіли, повернувшись обличчям до сонця, що зійшло. Коли так сиділи, обличчя Михальди засяяло ясним вогнем, а тіло почало тремтіти, ніби осиковий лист. Соломон, побачивши це, дуже злякався й промовив до неї тремтячими вустами: “Що то означає, королево, що обличчя твоє сяє, немов сонце, мене це наповнює страхом”.

“Не бійся, о великий царю! То знак від Бога, то благодать Духа святого. За його натхненням довідаєшся від мене багато правди, але то лише частина тої, яку мої уста мають оголосити про долю народів, царів і земель. Ти повинен довідатись про грішні вчинки тих людей й володарів світу, які ще не народилися, а колись народяться й будуть на цьому світі жити й царювати. З’являться на землі люди злі, як дикі звірі хижі. Настане то біля XVII і XVIII століття після смерті Месії, а ті люди, які будуть читати мої висловлювання, в той час будуть дивуватися їх правдивості. Воістину скажу тобі, що горе тим, хто не прислухається до моїх слів, але ті, хто послідує їм, уникне багатьох кар від справедливої руки Господа вже на небесах. Будуть й такі, хто сміятиметься з моїх слів й не повірить, що все те, що написане, має статися. І лише коли всі пророцтва, що походять від Бога, а моїми устами промовлені, збудуться, всі заговорять: справді, цар Соломон і королева Михальда із Савви віщували правду. Якби наші попередники були раді їх чути, не було б стільки лиха й кари від Бога на нас”.

І почала Михальда говорити далі словами: “Царю Ізраїлю! Господь наділив тебе високими розумом і ласкою, рівних яким не було до тебе й не буде після тебе на світі. Полічи всі царства й королівства на світі, які тепер існують, й додай до них ще 9 цисарів і 56 королів й дові-даєшся, скільки їх ще на світі прибуде, скільки їх новими землями й народами буде керувати. Знай також, що коли буде наближатися тисячу років по різдві Месії настане таке перенаселення на землі людей, що земля не в змозі буде всіх прогодувати. По цій причині люди будуть розходитися по далеких землях по одвічних лісах, щоб там шукати поживлення. Там, де від потопу світу не ступала людська нога, знайдуть вони для себе притулок. Там, викорчувавши ліси й пні, перетворять пустирі в урожайні поля, які будуть збіжжям засівати й овочевими деревами засаджувати. Тут збудують собі будинки, виростуть поселення, які з часом розростуться до таких меж, що виростуть в села й міста, над якими запанують нові царі. Ті землі й царства називатимуться різними найдивовижнішими назвами, й будуть вони все розростатися й настане 9 царів і 56 королів. Одне таке царство буде найславетніше, найкраще, найплодоносніше – рівного йому не буде, а буде те царство слов’янське. В ньому будуть родитися вино й хміль у великому достатку, а народ його буде працьовитий й підприємливий. Буде мати царів, боязливе й світле духовенство, з поміж якого вийде багато святих угодників. Але те скоро промине – народ і його передові люди з часом зіпсуються, так що більше буде злих, ніж добрих.

Люд той побудує багато сіл та міст, між якими одне буде налічувати більше, ніж чотири тисячі будинків й буде окрасою тієї землі. Воно очолить всі міста і в ньому замешкає цар й звідти багато років буде правити тими землями. Накопичиться в ньому незмірна кількість багатств, через які народ, що там мешкатиме, почне вести розпусне й безбожне життя, за яке в кінці Бог зішле заслужену і страшну кару, як те зробив із Содомом і Гоморою.

До тої землі прийде багато поган, яких Бог через одного, яких Бог через одного з царів наверне на віру християнську. Але між тими християнами постане багато сект і вірувань, видуманих самим антихристом, які знову доведуть народ до безбожності і поганства. Щоб спам’ятати заблудших, нашле Господь на них тяжкі часи й ворогів, які будуть нищити народ й переслідувати його. Відніме Бог їхнього царя й нашле чужого, дикого й кровожерливого, так, що будуть гірко шкодувати за попереднім. Під кінець потрапить те царство під владу царів римських, і на довгі часи залишиться під його володінням.

Від римлян народ, а особливо, зажиточна каста успадкує багато звичок і химер. Буде жити у великій писі і збитках і в кінці кінців не знатиме, якої віри їм притримуватись, через що приймуть багато поганських звичаїв і вірувань. Від чужоземців, яких на той час між них прибуде велика кількість навчаться багатьох манер й будуть старатися перейняти їх ношу, а з нею й інші новини. Що лиш у них спостережуть те будуть успадковувати, будуть намагатися бути у всьому подібними і то не лише вищі стани, а й біднота.

Якби їх батьки повставали з гробів й побачили, що між їх нащадками відбувається не впізнали би їх ні по одягу, ані розмові, ані по звичаях, ні вірі. Жінки будуть вести розпусне життя так, що не відрізниш заміжню від дівки. Чоловіча молодь, на перший погляд порядна і невинна, насправді буде в основі зіпсована, а в подружжях запанує незгода і незадоволення. Чоловік буде обдурювати дружину, а дружина чоловіка і їх поганий приклад послужить дітям для успадкування поганого.

На такі справи буде дивитися око Боже і кару за карою насилатиме на народ. Один цар за другим будуть вступати на престол і один гірше другого буде принижувати народ і їх єгипетськими роботами переслідувати.

Чорні дні в тиждень змушений буде він працювати на свого володаря під оком наглядача з нагайкою в руках. Кривавий піт стікатиме з їх чола, а руки вкриються мозолями від тяжкої роботи, два інші дні, коли вже сили до праці не буде, вони зможуть використати для себе, для своєї сім’ї працювати.

Через якийсь час засяде на державному престолі новий цар, який буде здаватися добродійним для приниженого стану, буде багато обіцяти, багато говорити, але нічого доброго не зробить, обіцяного не дотримає. Спочатку бідний народ, повіривши обіцянкам царя, буде виконувати його нововведення і розпорядження, сподіваючись на кращі часи, але скоро він спам’ятається коли переконається, що з обіцянок немає користі. Буде проголошена свобода віросповідання, але для того, щоб народ підштовхнути до безбожжя, а потім величезні маєтки монастирів і духовенства світського позабирати собі.

Багато монастирів і законів буде скасовано, а слава духовенства зникне, пропаде. Вищі стани, люди багатші, бачачи вчинки свого царя й собі стануть принижувати й обмежувати бідний прошарок. Поділить свої спадки межами, привласнюючи собі до того ж землю, використовувану бідняками. Навколо лісів зведуть вали й огорожі, щоб ніхто з бідняків не смів туди ступити ногою, поставлять лісову охорону, яка страшно буде карати й кривдити порушників. Коли тую сваволю побачить цар, то накаже всі грунти переміряти, несправедливо забране віддати, а простий робочий люд звільнити від панщини.

Але бідняки не довго будуть вільно відпочивати. Зі смертю царя прийде інший – суворий і несправедливий. Він накаже простолюдину віддати при його попереднику землю одержану, поверне ненависну панщину, але і з панів буде дерти шкіру. Та й він недовго буде царювати, бо вже незабаром прийде молодий недосвідчений, який не дбатиме про свій край цар. Він накаже простому народу приносити йому задарма збіжжя й всякий добуток, а в додаток розпочне великі війни, до яких пожене пограбований ним народ. Створить з нього п’ять родів військ, назве їх осібними іменами й накаже своїм підданим спорядити їх відповідною зброєю і уніформою.

Знай, царю Соломоне, все що я кажу збудеться, до того доживуть наші покоління. До того всього пошле Бог на землю великий неврожай, що триватиме кілька років, пошле бура, громи, грози, розливи вод й інше, що збіжжя й інші достатки зазнають великої шкоди, та однак народ не поправиться. По тих втратах настане велика дорожнеча, бідний народ не зможе нічого докупитися. Все те буде діятися через людські гріхи, пихатість, розпусне життя, мужолозтво, несправедливість, а найбільше за непошанування віри, яку поміняли на нав’язане їм чужоземцями поганство. Ті люди, які заховували віру Месії, будуть переслідуватися язичниками, закатовані в підземеллях, багато до смерті. Бог не припинить карати за те, щоразу насилатиме все страшніші язви й смути, що молодому й старому не в змозі буде жити на світі, а особливо бідному народові. В довершення всього зла вибухне знову страшна війна, до якої заберуть всіх молодих, здорових людей. І не буде кому обробляти землю й утримувати ремесла. І знову приходять чужі люди, знову принесуть з собою нові звичаї, а з ним розпусту і гріхи.

Настане велика зміна в одязі, так хто багато хто не знатиме якої ноші дотримуватися, тому кожен буде одягатися за своєю фантазією. Голови будуть прилаштовувати подібно до пугача чи сови, так що їм очей не буде видно. Який, де в світі одяг будуть бачити такий будуть носити. Жінки будуть ходити наполовину голі, аби в той засіб спокушати молодь й привернути на себе увагу. Тяжко буде впізнати хлібодара, пана від слуги, а паню від служанки, бо не одно із тяжко працюючих на життя пошкодує собі на кусень хліба чорного, буде помирати з голоду, але з останнього буде тягнутися, щоб купити собі капелюха, черевики й модний одяг. Щодо волосся, то жінки самі не будуть знати як його носити. То будуть запускати коси по саму землю й ними милуватися, потім раптом будуть стригти голови як чоловіки, потім знову чесати у великі пуклі прикрашаючи їх перлами, квітами, стрічками й дорогими шпильками і все те, щоб подобатися чоловікам, щоб принадити їх до себе. І в цілому в світі не буде більш розпусного народу над його. Бог всемогутній все те буде споглядати своїм всевидючим оком, але далі не зможе на ті речі дивитися. Візьме він у свою всемогутню руку караючу різку й почне відмірювати нею справедливість по всьому світі.

Міста і села, де укорінилися гріхи, де диявол розпростер своє царство будуть згладжені з лиця землі. Камінь на камені не залишиться, народ буде винищений, а на місці його загніздяться дикі звірі й гаддя. Вогненні гори відкриють свої горла, викидатимуть з свого нутра вогонь, попіл, убиваючи гази, земля здригнеться, всі будинки зруйнуються, а в їх розвалинах зникне все майно розпусників і вони разом з ним. Щоб не залишилося й сліду тих гнізд розпусти й гріха, з розвалин пошириться страшний вогонь, який довершить справу знищення. Не промине тая кара й царської столиці. Ворог займе золотом багате місто, пограбує його до тла, зруйнує, жителів переб’є, а мертві людські тіла лежатимуть як снопи на вижатому полі, пси, гієни й птахи роз’їдатимуть їх, бо рук людських не вистачить аби їх тіла поховати. До того нещастя додасться ще одна кара, а саме розлив води, який зруйноване місто вкриє намулом аби й сліду не залишити від грішників і окаянних.

Пощадить Бог багато таких міст і сіл, мешканці яких вели побожне й зразкове життя й будучи свідками кари Божої перекажуть її своєму поколінню, щоб знаючи справедливість Божу, уникнути гріхів й жити за його законами.

Місця, де колись були великі міста й села, а тепер заросли будяками корчами й тернями, в яких гніздяться дикі звірі, гаддя й птахи будуть показувати нащадкам, як знак сили Божої і кари за гріхи, щоб уберегти їх від подібної долі.

І згадувати будуть про величне колись царське місто, про палаци царів і багатих людей, про храми, пам’ятники та інші дива, звалища яких по волі Божій заросли мохом, бур’янами і диким тереном.

Завантажити повну збірку Пророцтв цариці Михальди можна ТУТ.

Читайте також: Коли ми зрозуміли що знайшли, у нас затремтіли коліна! Відкриття Гроба Господнього підтвердило всі припущення вчених!

Джерело.