Без рубрики

Сповідь по довгих роках: 8 простих порад

сповідь 1

Не треба багато, аби віднайти сердечний мир.

1. Не чекай довше.
Зважся! Ти достатньо довго відкладав це рішення. Ніколи не почуватимешся по‑справжньому готовим, а подумки ти вже стільки разів це робив. Окрім того, навіщо тягнути цей тягар? «Ми вас благаємо замість Христа: примиріться з Богом!» (2 Кор 5, 20).

2. Май мету перед очима.
Пам’ятай, що ти йдеш миритися, а не розраховуватися. Бог — не бухгалтер. Він не збирається тебе покарати. Немає гріхів, яких неможливо простити, коли людина просить прощення! «І як він був ще далеко, побачив його батько його і, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його» (Лк 15, 20).

3. Молись як умієш.
Молись як можеш, найкраще — своїми словами. На тебе чекає той самий Бог, до якого ти молишся, якого потребуєш, відчуваючи, що Він є самим добром і тільки добро може зустріти тебе з Його сторони. «Милосердний Господь і добрий, повільний до гніву і вельми милостивий» (Пс 103, 8).

4. Зберися з думками, як завжди.
Перечитай Декалог і подумай, заповідь за заповіддю, що ти зробив поганого, що занедбав, кого скривдив, яким ти був стосовно Бога, людей і себе самого. Не прив’язуй надмірної уваги до готових іспитів сумління, які перелічують усі можливі гріхи. Вони нерідко вводять у помилку, закладаючи, що все назване — однаково важливе.

5. Знайди сповідника.
Не йди до випадкового священика! Зберися краще до когось, кого тобі порадили, або кого сам вибрав, навіть якщо критерії вибору суб’єктивні й відомі тільки тобі. Скажи, чому тебе не було так довго і чому приходиш сьогодні. Згадай про свої побоювання і труднощі.

6. Тримайся конкретики.
Ти не зобов’язаний перерахувати геть усе. Для повної та законної сповіді достатньо визнати тяжкі гріхи — які стосуються Декалогу, скоєні свідомо і з вибору. «Бог більший, ніж наше серце, і Він усе знає» (1 Йн 3, 20).

7. Не виправдовуйся.
Не бійся почутися відповідальним, або й винним, за скоєне. Ти не мусиш пояснювати, як там було, або виправдовуватися. То Бог хоче тебе виправдати і прийняти. «Бог у Христі примирив собі світ» (2 Кор 5, 19).

8. Іди дорогою віри.
Як уже будеш посповіданий, то пам’ятай, що найважливіша є твоя віра. Піклуйся про неї через молитву, читання Біблії і таїнства. Виражай свою віру в конкретних рішеннях.

Наскільки детально треба говорити про свої гріхи на сповіді?

Питання: Кожного разу, коли я йду на сповідь, то сумніваюся, чи правильно каюсь у своїх гріхах. Не могли б ви дати точну схему, що і як говорити, як називати свої гріхи, наскільки заглиблюватися в подробиці?

Відповідь: Існує дуже багато схем іспиту совісті, який ми робимо, готуючись до сповіді. Нагадаємо, що сповідання тяжких (смертних) гріхів є обов’язковим, сповідання ж повсякденних (буденних) гріхів факультативно, але бажано. Немає якоїсь єдиної схеми.

У сповіді необхідно перераховувати всі смертні гріхи, які ми пам’ятаємо, їхню кількість (хоча б приблизно) і вид. Говорити потрібно чітко і без зайвих слів, не заглиблюючись у деталі, але вказуючи на ті обставини, які змінюють вид і тяжкість гріха. Наприклад, недостатньо сказати про гнів, якщо в гніві ми підняли руку на людину. І якщо ця людина — мати або, скажімо, священнослужитель, то про це теж треба сказати, оскільки гніваючись ми грішимо проти ближнього, ображаючи його, а піднімаючи руку, ми грішимо проти його недоторканності, але у випадку матері ми грішимо ще й проти заповіді про шанування батьків, а у разі священика — здійснюємо і святотатство.

Знову ж, якщо ми обмовили ближнього, нашкодивши його репутації, то недостатньо сказати «осуджував», — треба назвати гріх, оскільки свідомий наклеп — це смертний гріх.

З приводу розрізнення між смертними і повсякденними гріхами можна звернутися до наших попередніх питань, в яких ми багато разів порушували цю тему.

Нагадаємо, що на сповіді обов’язково каятися в таких смертних гріхах (скоєних свідомо і за згодою волі), як: участь у спіритичних сеансах, звернення до ворожок, магів та цілителів; богохульство; пропуск Літургії без поважної причини в неділю і приписані свята; причащання без попереднього сповідання смертних гріхів; замовчування смертних гріхів на Сповіді; вчинення аборту або порада зробити аборт; вживання наркотиків, пияцтво; гріхи проти цнотливості — наодинці з собою або з іншими людьми (перелік цих гріхів можна знайти в Катехизмі Католицької Церкви); навмисний перегляд аморальних видовищ і журналів; наклеп на ближнього.

Сповідування повсякденних гріхів не є обов’язковим, але бажаним. При іспиті совісті треба відповісти собі на такі запитання: чи не ухиляюся я від молитви? Чи приділяю увагу своєму духовному життю, чи прагну до святості? Чи виконую обіцянки, дані Богові? Чи був я причиною страждань для моїх батьків, дружини, дітей? Чи ставлюся з повагою до батьків, до старших, чи виконую свої обов’язки в навчанні та на роботі? Чи ставлюся з любов’ю до своїх близьких? Чи прощаю образи, уникаючи помсти? Чи борюся з нечистими помислами і фантазіями? Чи поміркована моя мова? Чи шанобливо ставлюся до чужого майна? Чи не прагну до нечесного прибутку? Чи засуджую інших, чи сію розбіжності та сварки? Чи обманюю? Чи належу до людей з підозрілістю і упередженням? Чи був я скромним і цнотливим у своїй поведінці? Чи не дивився на інших людей з хіттю? Чи заздрю чужим благам? Чи не ставився до інших з почуттям переваги і гординею?

Нагадаємо також порядок здійснення Таїнства сповіді. Спочатку треба сказати священикові, скільки часу минуло від останньої сповіді. Потім перерахувати всі смертні гріхи, а далі — інші, всі, що пам’ятаємо. Наприкінці каянник, як правило, вимовляє акт каяття. У будь-якому випадку, якщо ми не знаємо, як підходити до сповіді, достатньо попросити священика про допомогу, і він задасть нам необхідні запитання і підкаже порядок вчинення цього Таїнства.

Читайте також: Вербна неділя: якими цілющими силами наділені котики (відео).

Джерело

Загрузка...

Related Post