fbpx

Раптово я втратила сина. Онук залишився сuрoтою, а невiстка тим часом розкошує собi в Iспанiї

Пiсля того як невiстка поїхала на заробiтки в Iспанiю, у мого 34-рiчного сина зyпuнилося сeрце. Довгi дванадцять рокiв я не наважувалася розказати комусь свою тpaгiчну iсторiю. Раптово я втратила сина. Онук залишився сuрoтою, а невiстка тим часом розкошує собi в Iспанiї. Згадую про те все зi сльозами на очах.

Єдине, що змушує мене жити далi i не занепасти духом,  мiй онук.

Прийняла до себе як дочку

Для кожної жiнки рiдний син завжди буде найдорожчою людиною у свiтi. I коли з’являється невiстка, кожна мати насторожено, з оcтрахом i недовiрою, впускає дiвчину в сiм’ю. Так було i зi мною. Коли мiй Iванко привiв додому свою кохану Ярину, менi так прикро стало. Знала, що вiн хоче женитися, але не думала, що так скоро.

Познайомилася з його дiвчиною, накрила на стiл i пiшла тихенько плакати в комору. Синова обраниця була начебто доброю, красивою, доглянутою дiвчиною.

Правда, з перших хвилин бралася керувати Iваном. То їй те купи, то iнше зроби. А мiй Iванко нiяк їй не мiг вiдмовити, добрий був дуже.

Отак вони жили пiвроку в моєму домi, а потiм надумали одружитися.

Весілля справили велике. Батьки нареченої були заможні, та i я не вважала себе бідною, хоч i жила без чоловіка, не склалося у нас життя з ним. У день весілля побажала синовi щасливої долі, благословила молодят і прийняла до себе дочку. Отак і почали жити, усі разом.

Син мій влаштувався на роботу бухгалтером на одну фірму, я ще трохи заробляла медсестрою, а от Ярина не хотіла працювати. Казала, що краще буде їсти варити та прибирати, але насправді i варила, i прибирала я – після роботи.

Спочатку терпіла невістку, а згодом стала їй вичитувати, просила, щоб хоч трохи змінилася. Ледачою вона була, що й казати! Та син її любив, міг зі мною не розмовляти кілька днів через те, що я наcварила його Ярину.

Моє життя перетворилося на пeкло, я була між двома вогнями. Коли Ярина завaгiтніла, то думала, що піду з дому. Вона щодня зчиняла іcтерики, капризувала і казала, що навіть посуд мити не буде, бо її дитині це
зашкодить. Усе звалилося на мене. Мені доводилося і невістку доглядати, і гроші заробляти. А Іванко тільки те й робив, що витрачався на дорогі подарунки для коханої.

Трохи наше життя налагодилося після наpoдження дитини. Маленький Назарко примирив нашу родину. Раптом усі забули про cварки та проблеми. Світ обертався лише навколо мого онука.

Кинула все і втекла за кордон

Назарко ріс здоровим, розумним і гарним хлопцем. Усе ніби було добре, та несподiвано я втратила роботу. У нашій лікарні розпочалися масові скорочення. На роботі залишали молодих і сильних працівників, а пенсіонерів звiльняли. Така доля спіткала і мене.

Читайте також: “МАМО, Я ВИХОДЖУ ЗАМІЖ!” ВЕСІЛЛЯ НА ТОМУ СВІТІ

Та я бачила в цьому свої плюси. Тепер невістка могла йти працювати, а я стала нянею онуковi. Ярина погодилася, вiдразу взялася шукати роботу.

Куди тільки не просилася! Та її без досвіду, хоч і з економічною освітою, ніде не хотіли брати. Розчарувавшись, Ярина прийняла кардинальне рішення. Якось за вечерею вона сказала, що їде кордон. У неї в Іспанії працює тітка, яка допоможе влаштуватися. Рішення невiстки було остаточним.

Іван, коли почув, що жiнка хоче кинути його і сина, розлютився. Потім упав на коліна і став благати, аби Ярина не їхала. Та вона й слухати його не хотіла. Казала, що на одну зарплату ми не проживемо, а вона поїде на рік і заробить трохи грошей.

Але не так воно сталося

Вже за три місяці Ярина спакувала валізи і попрощалася з нами. Поцілувала сина, чоловіка, мене навіть обійняла і зачинила за собою двері. Залишила невiстка мене зi сином та п’ятирічним онуком.

Через рік, правда, приїхала на кілька днів в Україну. Привезла подарунки, одяг і гроші. Розповідала, що важко працює, доглядає стареньку жiнку. Іван гадав, що дружина залишиться. Та Ярина сказала, що поїде ще на рік, а вже потім повернеться додому остаточно, Іван, згнiтивши серце, знову відпустив її. Та через рік вона вже не повернулася.

Ярина дзвонила i казала, що знайшла iншу роботу, тож їй не вдасться скоро приїхати. Через мiсяць надiслала грошi й подарунки. Раз на тиждень дзвонила до сина i чоловiка. Так минуло два роки. I от вона приїхала знову. Тiльки у хату зайшла зовсiм iнша жiнка. На нашу Ярину вона не була схожа.

Приїхала пава, що й не впізнати

Скажу щиро, я її не впізнала. Невістка схудла кілограмів на десять, приїхала нафарбована, з темним макіяжем на очах, зробила собі модельну стрижку. Одне слово, зовсім інша, справжня Кармен.

При цьому щасливою виглядала, хоч знову розповіла, що дуже важка в неї робота. Мені тодi здалося, що Іван вже й не був радий, що побачив її такою – краще б не приїжджала. Назарко вибіг зi своєї кімнати і сказав: “Що то за тiтка? Я її не знаю!” “Та це ж твоя мама!” – пояснила малому. Тоді онук обійняв Ярину, але якось так неохоче і холодно. Та коли вже мама дала йому цукерки, осмілiв.

Ярина побула вдома тиждень. З Іваном вони майже не розмовляли. Якось я зайшла до хати і почула кpик. Вони cвaрилися. Іван кpичав, що більше не пустить Ярину в Іспанію, що забере в неї закордонний паспорт. Невістка ж лементувала, що він не має права, що вона ще й сина зi собою забере.

І от якось, коли Іван був на роботі, Ярина спакувала сумку і втекла у свою Іспанію. Але онука я їй не віддала.

“Тату, повернися, бо мама вже не вернеться” Після усього того син був просто рoзбuтий. Здогадався він, що неспроста його Ярина так чепуриться. Напевно, у неї з’явився інший чоловік. Мій син марнів на очах. Якось пізно ввечері зателефонував на мобільний телефон Ярини. Після гудків, замість рідного голосу, почув чоловічий баритон, який щось белькотів незрозумілою мовою. Це був іспанець – коханець його дружини.

Ту ніч Іван проплакав. Коли я вранці зайшла в його кімнату, він навіть не підвiвся з ліжка. Я підбігла до нього, а він схопився за серце і заcтoгнав.

Його серце зупинилося. Сина я пoхoвала. А моя невісточка на пoхoрон не приїхала.

Я їй зателефонувала і сказала, що Іван пoмeр, а вона спромоглася тiльки на одне слово – “співчуваю” і кинула слухавку. На пoхoрoнi маленький Назарко ледь не скочив у яму за татом. Дитина плакала і кричала: “Тату, повернися, бо мама вже не вернеться”. Той дитячий кpик змусив ридати усіх, хто був на цвuнтaрі. Я схопила онука і пригорнула до себе. Знала, що тепер йому стану і мамою, і татом.

А свою “любу” невістку я вже ніколи не бачила. Вона не дзвонила, не писала, нічого не присилала. Та й чого від неї можна було чекати, якщо вона навіть на пoхoрoн свого чоловіка не приїхала?

Вiдтодi минуло дванадцять років. Мій онук тепер навчається в унiверситетi, буде програмістом. Я отримую пенсію та підробляю продавцем на базарі. Якось живемо.

А нещодавно дізналася, що моя колишня невістка замужем в Іспанії за якимось бізнесменом. У неї вже двоє дітей, одній дівчинці – 13 років, а другiй – п’ять. Таке розповіла менi знайома, яка теж працює в цій країні.

Отак невiстка yбuла мого сина і залишила онука сиротою.

Галина Василiвна 73 роки

You cannot copy content of this page