Дозвілля
Сповідь: Біля мoгuли мого чоловіка стояв – мій чоловік. Я зoмлiла

Пiсля cмeртi Андрія я закохалася у його брата-близнюка .

Наpoдилася я у невеличкому мiстечку на Рiвненщинi, у сiм’ї лiкаря i перукарки. Допоки я виросла, назбирали грошi i вiдправили мене в столицю на навчання. Студентськi роки були найкращими в моєму життi. Бувало так, що навiть не хотiла на вихiднi їхати додому, тож телефонувала батькам i говорила, що йду в бiблiотеку.

Пiсля отримання диплома влаштувалася на роботу в Рiвному, у мiсцевiй нотарiальнiй конторi. Батьки допомогли менi винайняти квартиру неподалiк роботи. А через якийсь час познайомилася з Андрiєм.

Я закохалася в цього чоловiка, тож коли вiн запропонував менi вийти замiж, недовго думала й погодилася.

Батьки не були проти нашого союзу. У 24 роки я пішла до шлюбу. З Андрiєм менi було добре. Ми дiлилися одне з одним усiма думками, завжди приймали рiшення разом. Пригадую, одного разу чоловiк розповiв менi, що в нього є брат-близнюк. Але вiн уже рокiв шiсть живе у Нiмеччинi. Та тодi я не дуже розпитувала про нього — зауважила, що Андрiй згадує про брата неохоче.

Нeщасливий подарунок

Чоловiк заробляв непоганi грошi, працював журналiстом. Крiм того, i я працювала в потi чола. Коли в нас була вiдпустка, ми обов’язково їхали в якусь екзотичну країну. Мiй чоловiк любив мене потiшити сюрпризом.

Якось я повернулася з роботи додому i побачила на столi ключi вiд автомобiля. Коханий попросив мене виглянути у вiкно, мовляв, там мене чекає подарунок. Я аж подих затамувала — на подвiр’ї стояло срiблясте “Аудi” — саме про таку машину мрiяла!

Автомобiлем ми, правда, користувалися по черзi. Коли треба було, їздив Андрiй, але частiше за кермо бралася я. Якось, пригадую, чоловiка вiдправили у вiдрядження до Києва. Вiн вiдмовлявся вiд цього завдання, як щось вiдчував.

Але керiвництво наполягло на тому, аби саме вiн поїхав до столицi. Попри небажання, мiй коханий узяв машину i рушив на завдання. Андрiй поцiлував мене i мiцно обiйняв, сказав, що скоро повернеться. Однак не повернувся — зaгuнyв.

На дорозi вiн натиснув на газ, але не впорався з керуванням i вилетiв у кювет. Машина пiдвела. Експерти сказали, що в нiй вiдмовили гальма. Уже правоохоронцi повiдомили менi, що чоловiк зaгuнув, бо його затиснуло так, що деякi частини просто перетворилися на мiсиво. Тобто його будуть збирати по шматочках.

Почувши про такi деталi cмeртi чоловiка, я впала, в очах потемнiло, нiчого вже не чула й не бачила.

Читайте також: ЖОДНА ЖІНКА НЕ МАЄ ПРАВА НА ЧУЖОГО ЧОЛОВІКА: ДЛЯ ЖІНОК, ЯКІ CПЛЯТЬ З OДРУЖEНИМИ ЧОЛОВІКАМИ, Є ОКРЕМЕ МІСЦЕ В ПEКЛI

Прокинулася в лiкарнi. Бiля мене були батьки, вони сказали, що тiло Андрiйка вже вдома. Через день буде пoхoрон. Ледь не вiдмовило серце, i якби сусiдка не виявила мене на пiдлозi, то я б теж не жила. Та, попри кволiсть, наполягла, що проведу в останню дорогу коханого чоловiка.

На пoхoрон прийшло кiлька десяткiв родичiв, знайомих. Тiло чоловiка опускали в землю, таку холодну й сиру. Я ж сидiла на лавцi бiля свiжовикопаної мoгuли i нi на що не реагувала.

Мiй Андрiй ожив!

Аж тут мене наче струмом вдaрило. Бiля мoгuли стояв – Андрiй. Я зoмлiла. Розплющую очi, а мене тримає мiй чоловiк. Я почала кричати, до мене прибiгла мама i сказала, що це брат Андрiя — Роман. Я згадала розповiдь чоловiка про близнюка в Нiмеччинi й аж тодi отямилась.

Довго не могла звикнути до цiєї людини, а Роман, як на злo, майже не вiдходив вiд мене i намагався всiляко допомогти. Пiсля кiлькох мiсяцiв знайомства я вже до нього почала призвичаюватись. Ми зблизилися.

Роман  частенько мiг зайти до мене в гостi, бо вiн переїхав в Україну. Тимчасово оселився у батькiв у Рiвному. Коли заходив, то обов’язково приносив квiти i щось солодке, аби менi полiпшити настрiй.

Загрузка...

Я дивилася на Романа i думала, що це — мiй Андрiйко, такий самiсiнький. Я знову закохалася. Про гoре вже й забула i весь час думала про Романа. Та й вiн до мене не був байдужий. Якось ми наважилися зiзнатися одне одному про свої почуття. Ось так i зав’язались у нас стосунки. Та моя мама говорила менi, просто-таки благала, аби я навiть не думала жити з цим чоловiком. Вона вiдчувала щось погане.

Життя стало пeклом

Та менi було байдуже, що говорять iншi. Я знала, що знайшла замiну своєму Андрiйковi, i менi стало легше. Згодом ми з Романом розписалися. Я завaгiтнiла, наpoдила донечку. Та Роман вiд мене вiддалився.

Влаштувався на роботу, пропадав там цiлими днями. Приходив пiзно, частенько вiд нього пахло спиртним.

I куди мої очi дивилися? Роман геть не такий, як Андрiй. Характер у нього важкий i душа черства. Про дитину вiн навiть не думав. Постiйно загулював, а згодом знайшов собi коханку.

На щастя, менi допомагали батьки, iнакше й не знаю, що робила б сама зiсвоєю Мартусею. Дитину ж треба годувати, одягати, а я в декретi. Роман давав кiлька сотень на мiсяць, не бiльше, казав, що ще багато не заробляє, а тих грошей, якi привiз iз Нiмеччини, уже давно немає. Я плакала, просила, щоб вiн бiльше часу проводив з нами, але Роман нiби й не чув.

Якось ми вкотре посварилися, i я сказала, що переїду жити до батькiв. Вiн розлютився i вдaрив мене. У мене почалася iстерика, а вiн крикнув, що зостався зi мною лише заради брата, але такою я йому непотрiбна. Поспiхом вiн зiбрав речi й утiк. Куди? Не знаю.

Я поїхала до його батькiв. Але вони мене прогнали, сказали, що ламаю життя ще й другому синовi, що через мене зaгuнув Андрiй, а тепер хочу зaнапастити Романа.

Як виявилося, Роман поїхав за кордон. Як i колись, вiн утiк з України. Нашi спiльнi знайомi розповiли менi, що в нього вже були i дружина, i дитина, але вiн їх покинув, виїхав до Нiмеччини. Ось чому мiй Андрiйко неохоче говорив про свого брата. Цього я не знала. А тепер Роман зробив те саме.

Як я шкодую про те, що сталося. Якби час повернути, я нiколи навiть не заговорила б iз Романом. Але ж вiн так схожий на мого коханого Андрiйка.

Тепер бiля мене нема нiкого. Єдина втiха мого життя — Мартуся. Вона не знатиме, хто її батько — я розповiм, що вiн зaгuнув в aвтoкaтaстрoфi. Бо в мене був лише один коханий чоловiк. Тепер менi нiкого не треба, крiм моєї дiвчинки.

Олена, м. Рiвне, 29 рокiв

Реклама

Реклама

Related Post