fbpx

“Соромно. Прикро. Хоч не літай в Європу, щоб потім не розчаровуватися …”- Дмитро Комаров

Дмитро Комаров — український журналіст, фотограф, автор і ведучий програми «Світ навиворіт» поділився на своїй сторінці у Фейсбук враженнями про політ з Мюнхена до Києва.

Всього за два дні 27 тисяч людей відреагували на публікацію Дмитра, та більше 11 тисяч читачів поширили цей допис.

“Справа була сьогодні вранці. Аеропорт Мюнхен. Майже одночасно відправляються два рейси: МАУ до Києва і S7 в Москву. Черга на паспортний контроль. Стояти хвилин 40. Але є швидка лінія для людей з інвалідністю. І в неї чомусь ломляться  молоді та здорові люди. Їх не кликав прикордонник. Здогадуєтеся, хто? Людей по 10 з кожного з цих двох рейсів я точно нарахував, поки годину стояв у черзі.

Ну чому? Чому європейцю не спадає на думку так ганьбитися? А в пострадянських мізках така примітивна хитрість… – норма.

Ви годинку постійте, а я “типу інвалід” пройду без черги. Посвідчення, що підтверджують інвалідність не питають, значить можна?

Читайте також: “За 20 хвилин – зруйноване життя”: лист батька 20-річного ґвалтівника сколихнув Інтернет

Соромно. Прикро. Мені взагалі сьогодні весь ранок соромно і прикро. Встав рано і весь час-пік провів в мюнхенському трафіку. Велосипеди, як же їх багато і як все чудово організовано! Люди масово їздять на роботу на велосипедах, тому що знають, що їх враховують, поважають і вони доїдуть живими. Везуть на велоколясках дітей у садочки. Бачив, як мама везла двійнят в спеціальному двомісному велокріслі, яке кріпиться спереду. Бачив велоприцеп для дитини. Таке на наших дорогах – смерть. На європейських – стиль життя і свобода. Мюнхен я знаю погано і пару раз сплутав ряди. Але мені не сигналили і не кричали: “Урод, куди прешся? Понаїхали!”. Мене з посмішкою пропускали. Агресія, егоїзм, звичка ігнорувати правила і думати тільки про себе – все це у багатьох “пострадянських” в крові. Загалом, менталітет. Поки він не зміниться, діла не буде.

Всі із задоволенням лають президента і владу, списуючи проблеми на них. “Країна у нас така”, – люблять говорити багато. Друзі, країна – це її громадяни. Ми з вами. Так, з президентами нам жорстко не щастить. Але дивлячись на те, як наші люди займають місця для інвалідів, не поступаються місцем жінкам у транспорті і спотворюють під’їзди, в яких самі живуть, а ще весь час всім незадоволені, я розумію: ніякий уряд країну не змінить, поки ми самі не змінимося. Треба починати з себе. Щоразу після Європи мені сумно. Іноді починаючи з літака. Сьогоднішній приклад.

Я завжди заздалегідь реєструюся на рейс і вибираю місце біля ілюмінатора. Приходжу – зайнято. На наших рейсах таке часто. Чемно прошу пересісти. У відповідь мені як би з докором вказують на місце біля проходу з ремарочкою: “Так ось таке-ж місце, сидіть тут, або вам саме у вікна закортіло?”. Впізнаю наших.

Йдучи проти правил, люди намагаються виставити ідіотами інших, а себе виправдати. В будь-якій ситуації. Культура починається з дрібниць. Таких, як сісти на місце, номер якого у тебе в квитку, а не те, яке більше сподобалося. З розрахунком: “а може проконає”. Це так само просто, як чистити зуби, митися щодня і не носити одні шкарпетки по 3 дні, особливо в спеку, змушуючи людей в громадському транспорті затискати ніс і відходити в бік. Президент, парламент і матеріальне становище тут ні до чого. Не президент паркується на газонах і мочиться в ліфтах. Не через бідність після пікніка в парках і лісах люди залишають купи сміття. Депутати не заважають зібрати сміття в пакет і забрати з собою. Вибачте за емоційність і грубуваті вислови. Якась безнадія. Чесно. Хоч не літай в Європу, щоб потім не розчаровуватися, і щоб не було соромно. Такі думки. А ось вже прилетів і не дивлячись ні на що розумію, що обожнюю свою країну. Тільки треба нам з вами якось людей перевиховувати. Не всіх, але багатьох. Далі буде…”- написав Комаров

Читайте також: Дмитро Комаров поділився подробицями особистого життя (відео)

You cannot copy content of this page