Події
“Скажу відверто, країна не моя”,- українка про захоплення та розчарування Єгиптом

Галина Чепурко жителька Кривого Рогу, будучи ще студенткою, вирішила поїхати на стажування до Єгипту. З першого разу їй сподобалася країна і дівчина прийняла рішення повернутися, але вже на довше.

Українка працювала і маркетологом, і вчителем російської мови, і вихователем в дитячому саду. Однак доля змінила плани дівчини, і ось уже два роки українка живе в Каїрі з чоловіком-єгиптянином.

Про країну, де нормальний сервіс це не норма, а виняток; де орендодавець може бути проти гостей протилежної статі, а лікар призначати прийом на північ. Про два роки життя в Єгипті українка розповіла в інтерв’ю для “Обозревателя”.

Історія переїзду. Я вчилася на маркетолога в Криворізькому економічному інституті КНЕУ. На 4-му курсі вступила в студентську міжнародну організацію AIESEC, де займалася соціальними проектами в Кривому Розі, а пізніше нею керувала.

Коли вирішила вперше їхати на стажування, розглядала кілька країн. Єгипет був в пріоритеті, тому що тут були знайомі. За півтора місяці закохалася в країну і після повернення почала вдосконалювати англійську.

Перебуваючи в Україні, знайшла роботу за фахом, і мене взяли в маркетингове агентство. Швидко оформила візу і полетіла  за контрактом на три місяці, але вийшло все по-іншому.

Перші враження. Перше враження було від природи. Тут дуже мало дерев і зелені. Не могла повірити, що таке буває. Здивував також гучний заклик до молитви з усіх мечетей навколо, особливо вночі.

Відмінності в менталітеті між українцями і єгиптянами просто величезні. Відразу помітила, що вони запізнюються і не попереджають про це. Мінімум на годину. Дорожній рух повалив мене в шок. Немає тротуарів, люди ходять вздовж дороги, переходять де хочуть. Всі сигналять, шумно. На маршрутках немає номерів. Водії просто викрикують кінцевий пункт або показують характерний знак, який мені не зрозумілий.

Приємно здивувало те, що люди говорять англійською мовою, не було мовного бар’єру. Із сучасних фішок сподобався розмах в зовнішній рекламі. Мені як маркетологу було цікаво спостерігати об’ємні білборди. Іноді на декількох щитах розміщувалася ціла історія.

Сервіс. Сервіс – це слабка сторона Єгипту. У великих супермаркетах плутанина з цінниками. Доводиться шукати по штрих-коду або бігати до сканера, яких всього один-два на весь магазин.

Єгиптяни вірять, що чим більше платиш, тим краще тебе обслужать. Тому багато бізнесменів ставлять високу ціну, бажаючи залучити багатих клієнтів, а на ділі сервіс навіть до середнього не дотягує. Або навпаки, маленьке негарне містечко, а до тебе ставляться як до найважливішого клієнта.

Був випадок, коли в недорогому ресторані замовила суп, переборщила з соусом і не могла його їсти. Офіціант приніс картоплю-фрі в якості вибачення. Хоча це була повністю моя вина і я нічого не вимагала. Хороші місця існують, але потрібно ретельно шукати.

Тут поширені деякі послуги, яких в Україні немає або вони не розвинені: пральні, прасування одягу, доставка додому. Можна зателефонувати на овочевий ринок, в магазин, аптеку, ресторан і замовити те, що вам необхідно. Приносять дуже швидко.

Оренда житла. У самостійному пошуку житла допомагають спеціальні групи в соціальних мережах. Наприклад “Accommodation in Cairo” на Фейсбуці. Якщо не хочете морочитися – знайдіть хорошого брокера. Також в Єгипті добре працює зв’язок. Почніть питати самих єгиптян. Вони люблять бути корисними і спробують допомогти.

При пошуку житла потрібно враховувати точне знаходження. Парадокс міста в тому, що один і той же район має бідну і “багату” частини. Іноземцям краще вибирати багату. Там менше шуму, чисто, квартири просторіші.

Часто власники ставлять обмеження: тільки для хлопчиків або дівчаток. Ці нюанси обумовлюють відразу. Ще можуть заборонити запрошувати гостей протилежної статі. Це потрібно уточнювати до підписання контракту. Деякі господарі знають, що це може бути проблемою, ставлять такі умови уже після підписання контракту. За порушення вас можуть вигнати або влаштувати скандал. Є змішані квартири для обох статей, але таких небагато.

Можна знімати квартиру або кімнату, з меблями або без. В середньому, ціна за мебльовану кімнату від 65 доларів в місяць, порожня квартира-студія обійдеться від 250 доларів. При в’їзді потрібно заплатити місячну оренду в потрійному розмірі: оренда, страховка, яка повертається при виїзді, і брокерські (не повертаються).

Навчання. Вища освіта в Єгипті – це дорога в світле майбутнє. Дозволити її можуть не всі, тому що дуже дорого. Університети приватні, розташовуються за містом і мають власну інфраструктуру, аж до автобусів, які привозять і відвозять студентів. Вхід на території можливий тільки за перепустками. Багато студентів-іноземців. Навчання проходить англійською мовою.

Робота. Єгипетські компанії люблять наймати іноземців. Це підвищує престиж закладу. Тут великий попит на вчителів. Є вакансії в офісах. Щоб знайти хорошу позицію з України, використовуйте групи в Фейсбуці. Наприклад, “Job for foreigners in Egypt”, “Teachers in Egypt” і т. д. Також сайт wuzzuf може бути корисним.

Загрузка...

При пошуку будьте уважні. Часто наймають дівчинку-іноземку як “особистого асистента” начальника. Її завдання – супроводжувати його на зустрічах і посміхатися. Можливо, для когось це відмінний варіант, але про професійні навички не йтиме мови і незрозуміло чи заплатять в кінці місяця.

Своє перше стажування я знайшла через студентську організацію AIESEC. Пропрацювавши там два місяці, зрозуміла, що продажі – це не моє. Були ще проблеми з керівництвом, тому я почала шукати кращий варіант.

На щастя, стажування можна було закінчити через місяць. Паралельно знайшла підробіток вчителем російської мови. Це було випадково, я прийшла на роботу до свого сусіда за ключем від квартири. Він там теж підробляв учителем англійської. Поки його чекала, мені запропонували цю можливість і обіцяли усьому навчити. Я погодилась.

Завдяки цьому досвіду зрозуміла, що викладання мені подобається більше, ніж маркетинг. Але оскільки робота була додатковою, то все одно шукала щось на повний день. Моя нова знайома, теж українка, працювала тоді HR-ом і шукала маркетинг-менеджера. Мене прийняли.

Досвід був цікавий, команда відмінна, з багатьма досі спілкуємося, але був якийсь дискомфорт. Коли мене і ще кількох людей звільнили, я подумала, що це знак, і вирішила перейти в сферу освіти. Шукала роботу в садках і школах через групи в Фейсбуці. Через два місяці мене взяли вихователем-учителем англійської в дитсадок. Дуже вдячна керівництву, що повірили в мене, оскільки цей досвід був одним з кращих в моєму житті. Зараз я працюю копірайтером на віддаленій основі.

Медичне обслуговування. Медицина платна. У державних лікарнях ціни дешевше, ніж у приватних. Але там черга довше, і умови гірші. Тут немає прив’язки до лікарень або лікарів. Хочеш, сьогодні йди в одну установу, завтра – в іншу. Ціна за прийом у одного лікаря – від двох доларів в непрестижній лікарні, і близько 10 – в престижній.

Більшість лікарів приймають ввечері. Я якось у стоматолога сиділа опівночі, це нормально. Шoкує, що лікарі спізнюються. Наприклад, прийом починається в 17, в він приїжджає в 18, а то і пізніше. Це навіть не виняток, а традиція. Люди хоч і обурюються, але ніхто не йде скаржитися керівництву. Я пішла, і отримала відповідь: “Ти повинна адаптуватися”. Намагаюся уникати лікарів, я медогляди проходжу в Україні.

Про місцевих жителів. Місцеві жителі різні. В цілому, привітні, гостинні, намагаються допомогти. Але відчувається широка прірва між бідними і багатими. Перші не відрізняються манерами і вихованням, кидають сміття де-попало, часто намагаються звернути на себе увагу. Це дуже напружує в туристичних місцях. Вони починають кричати услід, намагаються зробити Селфі без твоєї згоди, або просто звертають на себе увагу. Зазвичай це діти.

Я пояснюю це тим, що в країні інший підхід до освіти. По-перше, дітям тут все дозволено. По-друге, багато батьків змушують дітей працювати на шкоду навчанню. На жаль, держава це не контролює.

Середній клас і вище суспільство намагаються вкласти в дітей якомога більше, щоб забезпечити їм гарне майбутнє. Такі люди набагато приємніші в спілкуванні.

Іноземців ж люблять всі, але по-різному. Для одних – це екзотика, для інших – можливість попрактикувати англійську, для третіх – красива мордочка. Єгиптяни в захваті від білої шкіри і світлого волосся. Багато хлопців ставлять собі за мету – одружитися з іноземкою.

Улюблене заняття єгиптян – стежити за життям інших. Коли я знімала житло, це напружувало. Внизу біля кожного будинку є вахтер, який все про тебе знає і доповідає власникові квартири. Зараз живу з чоловіком в “сімейному будинку”, тобто наші сусіди – його родичі. Спочатку відчувала, що був інтерес з їхнього боку, хто ж я така. Зараз все стихло.

Ще єгиптяни дуже багато кyрять cигарет і кaльяну. Часто прямо в квартирі або офісі. Раніше дуже це дратувало. Зараз мало стикаюся, тому що в моїй родині всі некypящі.

На рахунок чоловіка єгиптянина теж є що сказати. В їх культурі прийнято опікати дружину, в той час як в Україні жінки більш самостійні. Чоловік в єгипетській сім’ї вирішує всі проблеми. Адже навіть одружитися він може, коли зможе сам забезпечувати сім’ю. З іншого боку, потрібно завжди говорити куди йдеш, навіщо, у що одягнена.

Їжа. Єгипетська кухня – дуже смачна. Я закохана в махші (фаршировані овочі), Молох (зелений суп), морепродукти. Дефіциту в продуктах не відчуваю, овочі і фрукти тут такі ж, як вдома. А також є екзотичні, яких немає в Україні.

Читайте також: “Дівчинка почала кричати не своїм голосом”,- українці розповіли про порятунок 20-річної туристки від акули(відео)

Дуже сумую за шпротам, аналогів поки не знайшла. Кисло-молочні продукти тут називаються “йогурт” або “крем”. Перепробувавши різні види, я знайшла сметану, ряжанку і кефір. Іноді сумую за борщем, варениками та пельменями. На щастя, всі інгредієнти тут є і можна самій приготувати. Чого не вистачає, так це нашого хліба. Ціни на овочі в середньому – 50 центів, за кілограм; фрукти – 1 долар; куряче філе – 5; молоко – 0,7.

Середній чек в ресторані залежить від рівня закладу. Ті, де столики на вулицях в бідних районах – 2,5 долара, в торгових центрах або багатих місцях – від 10 і до безкінечності. Я люблю вуличну їжу, хоча багато єгиптян від неї сахаються. Дуже смачно і дешево. Ще тут популярні свіжовичавлені соки. Стакан коштує 50 центів, вибір великий. Взимку їм на зміну приходить сахлеб (схожий на наш молочний кисіль), рідкий снікерс і т.д.

Резюме. Скажу відверто, країна не моя. Як тільки перестаєш бути туристом, відкриваються нові грані, які спочатку непомітні. Велика культурна прірва між Україною і Єгиптом. Абстрагуватися не виходить, так як це все перед очима.

Є і хороші сторони: літо 8 місяців в році, фрукти і овочі постійно. Але для мене головне відчувати свободу, а не думати, що про мене подумають, якщо я не те одягну або не туди піду.

Щоб відчувати себе комфортно, потрібні великі гроші. Хоча багатьом іноземцям тут подобається. Я б хотіла знову відчувати те захоплення, яке було в мій перший візит.

Фото Instagram Галина Чепурко

Реклама

Реклама

Related Post

facebook