fbpx

Що, чому і як їдять американці, – спостереження українки, яка переїхала в США

У США, як ніде у світі, відразу видно, хто вибирає їжу подешевше, а хто харчується подорожче.

В Америці швидко поправляєшся. Часом здається, що навіть від води. Я приїхала сюди 54-кілограмовою: свідома вегетаріанка, завжди читаю написи на упаковках, не їм ночами, люблю готувати. І через півроку почула від начальства, що погладшала на місцевих гамбургерах. Виявилося, і правда – набрала шість кілограмів!

Набір продуктів, який я щотижня купувала в Штатах, мало відрізнявся від українського: помідори, баклажани, багато зелені, сир. Обсяги їжі теж залишилися колишніми, а мої обсяги – ні.

Я зайнялася хот-йогою, завдяки чому пережила першу вашингтонську зиму, часом приходячи в студію боротися не з вагою, а зі стресом. Вага не йшла і не планувала. Я вирішила, мовляв, вік, гормони, варто перестати перейматися і приймати себе такою, яка я є.

Через кілька днів ми обговорювали цю історію з моєю подругою Джейн, яка прилетіла на пару днів у DC із Лос-Анджелеса. Джейн втупилася в мене і запитала, де я купую продукти. Я знизала плечима: у корейців, там хороший вибір і ціни відрізняються від інших магазинів. Подруга суворо насупила брови (вона лікар у відділенні невідкладної допомоги і обожнює свою роботу, до того ж – веган і до їжі ставиться з не меншою пристрастю, ніж до професії): «А ти ніколи не замислювалася, чому продукти коштують так дешево, а помідори не псуються місяцями? Чому зелень залишається зеленою і свіжою протягом декількох тижнів?»

Далі я прослухала курс лекцій про гормони, антибіотики та іншу чудну хімію, яку додають у ґрунт або рослини. Так плоди дозрівають швидше, а псуються повільніше. Виходить подвійна вигода: можна зібрати кілька врожаїв, продукти не згниють дорогою в магазини, ще полежать там і продадуться. А якщо ні – вирушать у відділ кулінарії і будуть з’їдені під час ланчу.

Заради експерименту я змінила магазин і купувала кілька місяців той самий продуктовий набір, але вже в іншому місці. Вага стала поступово зменшуватися.

У США, як ніде у світі, відразу видно, хто їсть їжу подешевше, а хто харчується подорожче. Перші рідко приходять на йогу, але активно бігають, як мінімум, корисно для серця. Другі – сухорляві, ходять з килимками наперевагу. Іноді – до найближчого пабу, де відразу після класу випивають із друзями. Не дуже спортивно, але я жодного разу не бачила людини з килимком, що атакує картоплю-фрі.

Йога, як і будь-які інші види фізичної активності, коштує недешево – від $200 в місяць. Заплативши цю суму за абонемент, мимоволі задумаєшся, чи варто після такої фінансової інвестиції та фізичного навантаження їсти третій шматок піци? Біг – ідеальна індульгенція, можна безкоштовно бігати свої пару миль між макаронами із сиром і смаженими курячими крильцями, не залишаючи на тарілці ні крихти. До речі, бути частиною “товариства чистих тарілок” – національна американська культура, що збереглася від часів, коли їжі було мало, і недоїдене частування страшенно ображало працю і щедрість господаря, адже він поділився з гостями останнім.

Мережа ресторанів “Тріснута бочка” – ідеальний приклад того, як виглядала американська бабусина кухня. У неділю після закінчення церковної служби парковка біля закладу щільно забита. Нарядно одягнені американці наминають млинці, з яких сочиться жир, для вірності просочуючи їх кленовим сиропом, збитими вершками і додаючи засмажений до хрускоту бекон, щоб не залишитися голодними.

Млинці по суботах готує мій друг, і більше одного я не змогла осилити жодного разу. Його порція – п’ять або шість. Так робив його батько, це американська традиція: їсти багато і ситно. Перші поселенці та ірландські іммігранти працювали тут по 14 годин на добу, і ситна їжа була для них питанням виживання. Тепер, у часи машин, ліфтів, доставки їжі, сидячої роботи – це атавізм і одна з причин ожиріння.

Ми (оператор Льоша, його дівчина Леся, колега і подруга Даша) дуже любимо поїсти. І погодувати теж. Одного разу ми запросили на американське Різдво пару місцевих колег. Спочатку вони здивувалися вареникам, мовляв, ви самі їх ліпили? Потім борщу – де ви взяли лісові гриби? До речі, гриби в Америці не збирають зовсім, бояться отруїтися. У магазинах органічної їжі можна знайти в кращому випадку сушені італійські порчіні.

Після української вечері було алаверди: нас запросили в американські гості. Ми притягли із собою торт, мандаринки й вино. Господарі сказали: пару хвилин, зараз привезуть доставку. «А ви їжу в Різдво не готуєте?», – запитав мій син. Повисла незручна пауза, а за нею коротка відповідь: «Не всі і не завжди». Якщо американська жінка готує, а не замовляє вечерю – це подвиг. Якщо американський чоловік готує вечерю дівчині – це красномовніше за будь-яке словесне зізнання в коханні.

Заморожена піца, заморожене різотто, заморожені овочі-гриль, тіка-масала, фалафель і ще пара сотень холодних найменувань – щось одне із цього списку ви обов’язково знайдете у візку американця, який закуповує продукти на тиждень. І так по всій Америці, крім Каліфорнії. Там навіть в аеропорту готують веганську шакшуку на сніданок, у їжі зовсім інший смак, замість рису в тарілку з маринованими морепродуктами додають кейл або рукколу. Для порівняння, у вже майже рідному аеропорту Балтімора, де живуть місцеві лоукости, вся їжа коричневого кольору, що не замов – усе ретельно обсмажене у фритюрі.

У Фергюсоні, штат Міссурі, у дайнері неподалік від місця, де в листопаді 2014 почалися зіткнення з поліцією, я писала матеріал і попросила принести салат без майонезу і курки. Офіціантка жалісливо зиркнула і принесла до нього подвійну порцію хліба: так ти точно наїсися.

Дорогою з Гаррисбурга, Пенсільванія, Льошка відвіз мене в Тексас роад хаус – на вітрині при вході були розкладені стейки. До них подають обсмажені в клярі солоні огірки, такі самі овочі та креветки. У Новому Орлеані (де вулицями можна розгулювати з коктейлем у руці, бо місцева “кривава Мері” сама собою їжа: у ній устриця, селера, оливки і мариновані огірки) годують гострою і пряною їжею з французьким нальотом, заздалегідь попереджаючи, що порцію краще поділити на двох.

В Оушен-сіті повні люди беруть на сніданок подвійний бейгл із подвійним сиром і подвійним беконом, просять додатковий майонез і колу. До речі, бекон – особливий пунктик: його додають у попкорн, яєчню, навіть морозиво. Одного разу я знайшла веганський бекон – син умовив спробувати. Ми думали рідкісна гидота, але з’їли всю упаковку. Тепер грішимо ним час від часу, порушуючи всі свої релігійні правила.

США – країна судових позовів і одночасно загальної толерантності один до одного. Тому в будь-якому супермаркеті тут знайдеться морозиво без молока – данина парі сотень судових позовів вихідців з Азії проти торговельних мереж. Колись їхнє право на щастя було порушено в силу відсутності безлактозного морозива. А лактозу більшість азіатів генетично не переносять.

Є ще хліб без глютену, веганські сосиски без м’яса та веганський майонез, курячі нагетси і яловичий фарш для веганів, індичка з тофу до дня Подяки, щоб ніхто не відчував себе обділеним.

До речі, саме через День Подяки в пріснопам’ятному Фергюсоні раптом припинилися протести: всі пішли їсти. Ми і поліцейські залишилися, як тополі на Плющисі, в гордій самоті. І в цей момент з нізвідки з’явився мужик, який радісно запитав: приїжджі? Ми кивнули. Він потер руки, сестра доручила йому привести гостей до святкового столу. Ми посміялися, якщо кличете не як майбутнє частування, ми приймаємо запрошення. На столі димилися індичка, лазанья з м’ясом, картопля з куркою, сосиски-гриль і курячі крила. Я їла хліб, господарі здивовано посміювалися. Через день після цієї історії мої чиказькі друзі приготували веганськю вечерю, і вперше в Америці я випробувала справжній харчовий катарсис. До речі, друзі м’ясоїди, їм просто хотілося поекспериментувати.

Інша американська реальність: ресторани авторської кухні. Один із таких – в 100 кілометрах від округу Колумбія, у містечку Вашингтон, штат Вірджинія. Його побудували більше 30 років тому на місці старої заправної станції в стилі класичного вікторіанського маєтку. Вечеря із семи страв тут обійдеться в $180 на людину без чайових. Томатний суп з апельсиновим соком, чорна ікра з крабами, попкорн з трюфелями і все малесенькими порціями. Відвідувачів у шортах і шльопанцях або в дорогих вечірніх сукнях з однаковою повагою і келихом шампанського зустрічає особистий метрдотель.

Головні уроки, які я засвоїла за ці два роки в США: важливо бути перебірливою у тому, що ти їси. Ділити величезні американські порції з друзями, це зближує. Пити багато води перед тим, як почнеш їсти. Вода не тільки вимиває депресію (так каже мій лікар), але й заповнює шлунок. Йога, кросфіт і будь-яка регулярна фізична активність, у яку ти інвестуєш свої фінанси і час, змусить серйозно ставитись не тільки до регулярності відвідувань студії, але й до того, що ти їси. До речі, тепер я важу 48 кілограмів, але це зовсім інша історія.

Читайте також: У Києві в 62 дитячих садки постачали продукти, небезпечні для здоров’я

Джерело.

You cannot copy content of this page