Дозвілля
Поставили страшний діагноз…

Усі випробування тільки наближають нас до Творця Я дуже вдячна Богу за свящєників, за батьків, за сестру Романку, які прищепили мені любов до Господа, бо з Ним легше пережити випробування, які випали на мою долю. Отож, коли я закінчила школу, то закохалась у сусідського хлопця.

Високий,красивий, з великими глибокими очима… Його щирість і чесність заполонили мене. Зустрічалися, а потім він пішов служити до війська. Якось одного разу отримала від нього листа, сповненого тривоги. І я надіслала йому молитву такого змісту: “Хресте Христовий, в ім’я Господа, візьми мене в оборону, як у дорозі, так і на місці. Хресте Христовий, будь моєю обороною у всіх моїх противностях, проти моїх неприятелів як видимих, так і невидимих. Боже, Спасителю мій, хорони мене від смутків і нещастя. Боже Всемогучий, споможи мене святим Духом, щоби не могли підійти до мене неприятелі по всі дні життя мого, за матеріалами lives

Амінь”. І ось відповідь на лист: “Не пиши дурниць. Я не вірю ні в Бога, ні в чорта. Але ти не переживай, я тебе за це не розлюблю. Ти собі вір у що хочеш”. Мені було лише вісімнадцять років, і це було важким ударом для мене. Не знала, як про це сказати мамі, бо думала, що вона ніколи не дозволить нам бути разом. На превелике моє здивування, отримала відповідь: “Молися, молися, молися”. Повернувся мій хлопець з армії, ми вирішили одружитися. Не знаю, про що мама говорила з моїм нареченим, але він погодився повінчатися зі мною перед весіллям. Приходив додому, увечері вчив молитви та катехизм. Вінчав нас удома отець Йосафат.

Відгуляли весілля, і почалися будні. Ми чекали на нашого первістка і були дуже щасливими. А згодом у нас народився гарний і здоровий хлопчик. Через деякий час ми переїхали жити в Долину в гуртожиток. Тоді я була вагітна другою дитиною. І коли народився наш другий синочок, почалися проблеми. Він дуже хворів. Лікарі не могли поставити правильний діагноз. Нейрохірург мене заспокоював, що я ще молода, що у мене ще будуть діти. Лікар-куратор лише розводила руками. І знову прийшла надопомогу Матінка Божа. Невдовзі наш хлопчик одужав. Все налагодилось, діти пішли в садок, а потім до школи. Я почала працювати.

Та одного разу наш старший синок захворів. Обстеження виявило пухлину в мозку. Думала, що не витримаю цього. Цілу ніч молилась Богу, просила простити мої гріхи, якими Його ображала, щоб зробив неймовірне, щоб моя дитина була здоровою. Я просила допомоги в Матері Божої, благала всіх святих, кликала на допомогу Юду Тадея. Мабуть, я ще ніколи так щиро не молилась. Щире каяття, щире звернення до Бога та Матері Божої. І зранку сталося диво. До мого хлопчика повернувся зір. Старенький доцент сказав йому: “Пам’ятай, дитино, це велике Боже чудо, завжди будь вдячним Богу”. Пройшов час. І коли син навчався у сьомому класі, його почала сильно боліти голова, була висока температура та біль у суглобах. Лікар-ревматолог відразу скерувала нас в обласну лікарню. І знову я не переставала благати матінку Божу про допомогу.

“Інтенсивний розвиток”, — так звучав діагноз. Минав рік за роком. І знову чергове випробування. Син потрапив в автокатастрофу. Лікар сказав, що в таких випадках є лише два варіанти: або смерть на місці, або повний параліч. Півроку син носив так званий хомут на шиї. І знову результати вразили всіх. Сталося диво, все чудово зрослось. Не раз задумувалась над тим, як Бог любить нас, грішних. Ужитті ніколи не стається щось просто так. Навіть випробування тільки наближають нас до Творця. Сім років тому мені поставили страшний діагноз—розсіяний енцефаломієліт. Лікарня, крапельниці. Але все це приносило лише тимчасове полегшення.

“Господи, оздорови мою хвору душу”, — так я починала свою молитву до Бога. Я просила Його, щоб навчив мене любити людей, як Він їх любив, не тримати ні на кого образи, прощати. Я відчула інший зміст молитви. Кожного ранку я розмовляю з Ісусом, з Марією та своїм Ангелом-Хоронителем.

Я розповідаю їм про свій біль та тривоги, прошу ласки для сім’ї, для родини, для ближніх. Я дякую Богу, що тепер добре почуваюся, що в чоловіка також більше немає проблем зі здоров’ям, що все добре з дітьми. Справді, молитва має велику силу!

Читайте також: ВОСКРЕСЛА МАТИ…СПРОБУЙТЕ ЗРОЗУМІТИ, ЧОМУ Я ТАК ВЧИНИЛА

Людмила Сабан, м. Долина, Івано-Франківська обл.

Реклама

Реклама

Related Post

facebook