fbpx

Подружня пара не пройшла б співбесіду в посольстві, якби не порада старого єврея

Ця історія сталася у Нью-Йорку. З дружиною я познайомився теж там. Аня вчилася в Штатах і після весілля треба було поміняти її студентську візу на постійну. Так звану грін-карту. Цим питанням займався міграційний відділ.

Принцип такий: подружжя опитують окремо, задають хитрі питання один про одного і звіряють відповіді, щоб виявити і відсіяти фіктивні шлюби.

Я ж Аню люблю, у нас син пішов до другого класу, зараз чекаємо ще одного, і обидвоє щасливі. Але так вийшло, що на момент співбесіди ми жили в різних містах і зустрічалися раз п’ять у різних екстремaльних поїздках, не маючи майже ніякого уявлення про те, як хто поводитись в побуті. Природно, почалося тотальне зубріння: кольору зубних щіток, улюблені сніданки, … звички. І тут на очі мені попадається оголошення в російській газеті: “Я буду навчати, як пройти співбесіду на грін-карту. Гарантія 100%, оплата за фактом “.

Зідзвонився, приїхав. Маленька кімнатка з вивіскою “Нотаріус”. Сидить старий єврей, заодно продає російські книги. Він мене вислухав і каже:

Ви знаєте,  всі ці питання про зубні щітки – фiгня для відводу очей. Вся справа в холі, в якому пари чекають співбесіду. Там стоять камери, і чиновники стежать, як люди поводяться, поки на них ніхто не дивиться. Коли людина заходить в кабінет, про нього вже давно все ясно – фіктивний у нього шлюб чи ні.

– Так що, нам триматися за руки і цілуватися кожну хвилину?

– Ні, що ви, це дешевий трюк, на нього не купляться. Треба діяти більш тонко …

І ось співбесіда. У холі Аня бере мене за руку і підводить до вікна. Дістає з сумочки носовичок, слинить і цією ось хусточкою витирає мені щоку.

Читайте також: Сповідь: учительська доня, гордість школи – зaвaгітніла в одинадцятому класі

У нас не запитали взагалі нічого.

Потиснули руки і привітали з отриманням грін-карти.

Джерело.

You cannot copy content of this page