fbpx

Перед введенням наркозу Ростик встиг шепнути, що це – його рідне місто

Унаслідок обстрілів російських окупаційних військ під Авдіївкою 20-річний воїн з Нового Роздолу залишився без обох ніг.

Драматична новина сколихнула жителів міста Нового Роздолу: на Донбасі, захищаючи від терористів місто Авдіївку, у так званій “промзоні” зазнав важких поранень їхній земляк – 20-річний Ростислав Труханський. Від вибуху ворожої міни юнакові перебило обидві ноги, через що їх довелося ампутувати. Осколками посічено все тіло, найважче – з проникаючим пораненням живота. За його життя борються у реанімаційному відділенні Дніпровської лікарні імені Мечникова, воїна підключили до апарату штучного вентилювання легень. Доглядають за бійцем тамтешні волонтери, бо сам він – сирота…

Як розповів кореспонденту “Високого Замку” земляк воїна – начальник штабу 8-го окремого батальйону УДА “Аррата” Микола Пшик, – після першої меддопомоги на місці продовжували рятувати Ростика від смерті у мобільному госпіталі м. Покровська (45 км від Авдіївки). А вже потім було Дніпро. Серед тих, хто робив операцію, виявився молодший лейтенант медичної служби зі Львова Тарас Білобривка, дружина якого, Вікторія, теж медик, походить з Нового Роздолу. Перед введенням наркозу Ростик встиг шепнути, що це – його рідне місто. Тож коли хірурги зробили свою справу, Вікторія задзвонила на малу батьківщину і повідомила невеселу і водночас обнадійливу новину: повинен жити!

Майбутній захисник України Ростислав Труханський з першою своєю нагородою – танцювальною…

Ми переглянули записи Ростика на його сторінці у соцмережах — у них відчувається неймовірна енергія молодої людини, яка хоче жити, творити, любити. “Страх, як хочу піти в армію!” — написав своєму другові. Коли Ростика хтось запитав, як “малює” собі своє майбутнє, відповів: “Малюю” собі армію за контрактом” (підписав його у січні 2016-го). А коли поцікавилися, хто для нього — найкращий, кому найбільше довіряє, відповів, як і багато хто з нинішнього “комп’ютерного” покоління: “Найкраще — це музичні колонки на 75 ват…”.

З батьком і матір’ю у Ростика були великі проблеми, тож опікувалася ним бабуся, Анна Барсукова, за фахом — перукар. Дев’ять років хлопчина навчався у Новороздільській СШ № 5. Заступник директора цього закладу Наталія Новосадська розповіла нам:

— Цікавою був дитиною Ростик. Трохи непосидливий, зірок з неба у навчанні не хапав, але був щирим, добрим. Всюди танцював свій улюблений брейк-данс. Брав участь у кожному шкільному заході. Ми його всі любили — бо давався любити…

Після школи Ростислав Труханський вступив до місцевого ліцею будівництва та побуту, освоював там спеціальність автослюсаря. За розповіддю вчителя Богдана Іваницького, хлопець із задоволенням ходив до нього на гурток краєзнавства. Інспектор відділу кадрів Марія Черничук згадує, що Ростик, крім своїх брейк-танців, охоче займався спортом (під час відкритого чемпіонату Нового Роздолу з вуличної гімнастики Ростислав здобув медаль у категорії “фрістайл”).

Але понад усе любив автосправу. Мріяв про власний автомобіль. Коли закінчив ліцей, йому як сироті видали вихідну допомогу, і за ці гроші він купив стареньку машину. Одна з вчительок жартувала: “Як ітиму містом, ти мене підвезеш, Ростику?”. А він відповідав: “Обов’язково, Маріє Михайлівно!”.

Перед армією Ростик з бабусею переїхав до Білої Церкви. Але у Новому Роздолі його не забувають. У рідній школі під керівництвом класного керівника Галини Олексіївни Яреми збирають кошти на лікування свого колишнього випускника. Гроші приносять педагоги, учні від першого до одинадцятого класу та їхні батьки.

Раніше на операцію одній старшокласниці тут назбирали 40 тисяч грн., тож і для воїна, кажуть, назбирають не менше. Вони знадобляться йому на протези. У Новому Роздолі вірять, що після одужання Ростислав Труханський приїде до рідного міста…

Читайте  також:СЕРЦЕ КРАЄТЬСЯ. В КОВДРІ ТА ПОЛІЕТИЛЕНОВОМУ ПАКЕТІ ЗНАЙШЛИ ЖИВЕ НЕМОВЛЯ

Майбутній захисник України Ростислав Труханський з першою своєю нагородою – танцювальною…

Джерело.

 

You cannot copy content of this page