Дозвілля
Нашi предки називали перший мiсяць весни зовсiм не так, як ми

А за вiкном — нарештi весна! I на календарi — березень.

Цiкаво, а звiдки походить саме така назва першого весняного мiсяця? I якi особливостi календаря колись були з ним пов’язанi?

Про це розпитуємо Володимира Юкала, доцента кафедри української мови Тернопiльського державного медунiверситету iм. Горбачевського, та Валерiя Щегельського, завiдувача навчально-наукової лабораторiї етнологiї Кам’янець-Подiльського нацiонального унiверситету iменi Iвана Огiєнка, пише газета “Експрес“.

— Звiдки ж походить назва “березень”?

В. Юкало: — У давнину на початку весни люди вибирали землю для майбутнiх полiв. Часто її готували на мiсцi насаджень берези, якi вирубували. Деревину опiсля спалювали, вiд чого утворювалася зола, яку використовували у виробництвi скла. Саме вiд поєднання слiв “береза” та “зола” й утворилася початкова назва березня — “березiль”. I така назва мiсяця трапляється в лiтературних джерелах та є бiльш iсторично вiдповiдною. А назва “березень” була закрiплена в українськiй мовi всерединi ХХ столiття i є доволi невмотивованою.

Серед iнших слов’янських мов аналогiчна назва третього мiсяця року вживається лише в чеськiй мовi.

— Як ще колись називали перший мiсяць весни?

В. Щегельський: — Давньоруська назва березня — “сухий”. Таку назву вживали через те, що в цей час випадає мало опадiв. Були й iншi, менш поширенi або народнi назви мiсяця: “капельник”, “протальник” чи “соковик” — у зв’язку з перiодом заготiвлi березового соку. Ця назва закрiпилася в бiлоруськiй мовi.

Узагалi, колись березнем називали наступний мiсяць, квiтень. Коли iз вжитку забрали назву “март”, березень “пiднявся” на позицiю вище. В. Юкало: — Назва “март” — на честь римського бога вiйни Марса — ще не так давно була доволi поширена в Українi.

Вона має латинське походження, i в неї мало спiльного з українськими традицiями. Подекуди вживали полонiзований варiант цiєї ж назви — “марець”. У наших предкiв березень був не першим мiсяцем весни, а першим мiсяцем усього року.

Весни ж як пори року взагалi не iснувало. — Справдi? З якої ж пори починався рiк? В. Юкало: — Колись у слов’ян були тiльки три пори року — лiто, осiнь та зима. Дата початку року до кiнця не з’ясована, однак дуже ймовiрно, що вона була пов’язана з днем весняного сонцестояння. Це пов’язано з тим, що нашi предки надавали дуже великого значення саме сонячному календарю.

В. Щегельський: — Так, початок весни як перiод пробудження природи завжди означав дуже багато для слов’ян. Велике значення вiдiгравав день 14 березня — свято Явдохи. До цього дня випiкали обрядове печиво, яке називалося “веснянками”. Хлопцi та дiвчата брали це печиво i з простягнутими руками йшли на край села, щоб покликати весну. Дiйсно, багато дослiдникiв стверджує, що стародавнi слов’яни користувалися трисезонним календарем, як i стародавнi iндоєвропейцi.

Це помiтно навiть у тому, що назви лiта, зими й осенi збiгаються майже у всiх слов’янських мовах, а назви весни дуже вiдрiзняються. Тобто назва цього сезону була запозичена вже пiзнiше, пiсля розпаду праслов’янської єдностi. Крiм Явдохи, наприкiнцi березня святкували Теплого Олекси. Цього дня нiхто не працював — усi спостерiгали за погодою, а пасiчники виставляли бджiл для обльоту.
Читайте також:ДРУЖИНА СКАЗАЛА ЧОЛОВІКОВІ, ЩО ВАГІТНА, НА ЙОГО ПОХОРОНАХ. ВОНА ЩЕ НЕ ЗНАЛА, ЯКІ НОВИНИ НА НЕЇ ЧЕКАЮТЬ В ЛІКАРНІ 25 ТИЖНІВ ОПІСЛЯ (ФОТО)

Реклама

Реклама

Related Post