Дозвілля
Моє Непорочне Серце затріумфує: історія життя Гіацинти

Гіацинта була наймолодшою пастушкою, якій об’явилися ангел і Богородиця. На відміну від свого брата Франциска, вона була жвава, товариська, любила співати, танцювати і гратися. Незважаючи на непростий характер і схильність до образ, дівчинка мала дуже добре серце, яке було заповнене прагненням прийняти Ісуса в Пресвятих Дарах.

Під час об’явлень Гіацинта мала шість років та, попри свій молодий вік, вона разом з Люцією і Франциском старалася нарівні виконувати прохання Богородиці. Знаємо, що Гіацинті було об’явлено такі справи, як:

  1. Краса Найсвятішої Матері і краса Бога.
  2. Жахливість пекла.
  3. Доля Папи Римського.
  4. Майбутня війна (II Світова).

Пізнання цих справ робило дитину більш дорослішою. Вона розуміла значення та наслідки гріха, а також міць молитви і страждань у справі спасіння.

Реклама

Її духовному розвитку посприяло запалення легень — хвороба, яка прикувала її до ліжка. На цьому етапі її життя вражає нас мудрість поглядів Гіацинти. Наприклад, дівчинка говорила, що найбільше людей потрапляють до пекла за гріхи нечистоти. Цей гріх, як знаємо, може закрити людині Бога.

Інше ствердження, яке звучало незвичайно зріло з її уст, стосувалося моди. Коли вона бачила не дуже відповідне вбрання, під час свого перебування в лікарні, то казала: «Якби ті люди знали, чим є вічність…!» Коли людина піддається моді, навіть у найменших речах, то часто вона ставить на перше місце прагнення подобатися світу а не Богу, а передусім втрачає свою особистість і неповторність.

А яким було ставлення цієї дитини до справи страждань?

Хвороба Гіацинти тривала майже два роки. На початку дівчинка перебувала вдома, де пережила втрату батька, який помер 1919 року. Потім її лікували в шпиталі, де почалося запалення легень і звідки Гіацинту виписали в тяжкому стані. В цій хворобі вона використовувала кожну нагоду для жертви за грішників. Наприклад, пила молоко, якого не могла терпіти, відмовлялася від фруктів, лежала, не змінюючи положення тіла, щоб таким чином єднатися зі стражданнями Ісуса Христа і відпокутувати гріхи людей.

Потім дівчинка опинилася в притулку в районному місті, де про неї не дбали належним чином. 1919 року один відомий окуліст прийшов у паломництві до Фатіми, де мав нагоду бачити Люцію та Гіацинту, яка вже повернулася додому. Він побачив стан дитини і розуміючи, що в таких умовах вона не вилікується, просив батьків, аби погодилися віддати дитину до лікарні в Лісабоні. Божа Мати раніше попередила Гіацинту, коли запитала, чи хоче страждати за навернення грішників, кажучи: «Будеш страждати, потрапиш до однієї лікарні, потім до іншої, де будеш цілковито сама і помреш самотня». Дівчинку це дуже вразило, та Божа Мати відразу втішила її: «Я буду з тобою». Саме там, у Лісабоні, відбулася тяжка операція: Гіацинті витягнули два ребра. Рана не заживала. Страждання були великими, тим більше, що операція відбувалася тільки з місцевим знеболенням. Тим часом Божа Мати приходила до неї і передавала їй Божі таємниці, а також підтримувала її.

Мама провідувала доньку. Після того відвідування Гіацинта сказала монахині, яка займалася нею в лікарні: «Мама не погоджується, щоб мої дві сестри вступили до ордену, хоча Божа Мати цього хоче, тому Діва Марія забере їх». Ці слова невдовзі справдилися. Гіацинта заповіла годину своєї смерті, яку їй відкрила Божа Мати. Вона попросила про священика, посповідалася, однак Святого Причастя, на яке чекала, в той день їй не дали. Вона пожертвувала це за навернення грішників. Відійшла тихо 20 лютого 1920 року о 22:30. Так як їй Божа Мати і сказала, дівчинка померла самотньо, в чужій лікарні. Монахиня, яка опікувалася нею, одягла її в білу сукню з блакитним шарфом, як тих дітей, що приступають до Першого Причастя.

1935 року відбулася ексгумація, і комісія з подивом зауважила, що тіло має гарний запах, попри те, що дівчинка померла від заразної хвороби і з великою раною. Останки перевезли на рідний парафіяльний цвинтар у Фатімі та поховали біля Франциска, де помістили напис: «Тут спочивають Гіацинта й Франциск: діти, які бачили Божу Матір».

Через Гіацинту Бог ще одне дав ясно зрозуміти. Цю дитину навчали і виховували таємниці Розарію. Бог показав: не те важливе, що людина має і що зробила, але те важливе, ким вона є. Якщо людина є другом Ісуса, другом Всемогутнього Бога, то Він через неї почне діяти. Інколи люди інакше розуміють поняття «діяння»: як рух і активність, і духовне діяння стає адмініструванням. А Богу адміністрацій не потрібно. Йому потрібна дружба конкретної людини. І навіть якщо людина неосвічена, проста, як та мала дитина Гіацинта, — Бог завдяки їй вчинить великі речі.

Читайте також: 10 фраз, які роблять з дітей закомплексованих дорослих

Загрузка...

Джерело.

Реклама

Реклама

Реклама

Related Post

facebook