Ще трохи щодо мовного питання. Я нині від багатьох чую таке: мовляв, “я прекрасно понимаю украинский и могу им пользоваться, но мне удобнее по-русски”.
Попри те, що мені особисто це нагадує оте знамените жебракування Іпполіта Матвєєвіча Вороб’янінова: “Гебен зі мір бітте… ну, це я знаю”, хотів ось що сказати: мова, будь-яка – це як меч.
Якщо його не виймати з піхов – він заіржавіє. Якщо навіть найліпший фехтувальних не тренується – він просто перестає бути спочатку найліпшим, а потім – взагалі фехтувальником.
Тому ті, хто вважають, що вони ото розуміють українську – серйозно помиляються. Мову треба використовувати, чи то, як нині молоді кажуть – юзати. Дід ото англійську і в школі вчив, і у двох вишах, а практики мовної не мав, тож нині англійська заіржавіла. А німецьку, навпаки – постійно використовую, тож вона у мене продовжує бути добрячою зброєю. Так само і з українською.
Мало знати й розуміти – обов’язково треба користуватися й тренуватися.
Автор – Дід Панас.
Читайте також: Після “Княжицької м’ясорубки” нікого з керівників не відсторонили від посади
