Дозвілля

Ліна Костенко про безцінну Україну, невиліковну Росію та неземну любов

Геніальній українській поетесі та письменниці 19 березня виповнюється 86 років

Пропонуємо згадати найяскравіші цитати з творів письменниці та життєвий і творчий шлях іменинниці.

ПРО УКРАЇНУ

“А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни”

“Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер”

“Українці з тих націй, які ще вірять у заступництво своїх геніїв, у свої національні символи, у непорушність своїх святинь”

“Звичайно ж, Гоголь – це російський письменник, але це – український геній”

“Буває, часом сліпну від краси.
Спиняюсь, не тямлю, що воно за диво, –
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори”

“У всіх країнах мови як мови, інструмент спілкування, у нас це фактор відчуження. Глуха ворожість оточує нашу мову, навіть тепер, у нашій власній державі. Ми вже як нацменшина, кожне мурло тебе може образити. Я ж не можу кроку ступити, скрізь привертаю увагу, іноді навіть позитивну, але від цього не легше. Бо в самій природі цієї уваги є щось протиприродне, принизливе. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються (…) Україна – це резервація для Українців. Жоден українець не почувається своїм у своїй державі. Він тут чужий самим фактом вживання своєї мови”

“Розп’ято нас між заходом і сходом,
Що не орел – печінку нам довбе.
Зласкався, доле, над моїм народом,
Щоб він не дався знівечить себе!”

“Коли я ще раз почую, що Україна встала з колін, я випишуся з українців. Якщо українці це не опротестують. Хто встав із колін? Як на мене, теперішнє оце обурення все-таки молодь в основному підняла. Старші дуже переживають, у старших сльози стоять на очах від того, що зараз відбувається. Але сказати, що це Україна встала з колін, не можна, бо ця молодь ніколи не стояла на колінах. Не стояли ж ви на колінах? Як вам ця ідея, що ви стояли на колінах? Навіть я у своєму віці не стояла ніколи на колінах”

                    ПРО РОСІЮ

“І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми,а завтра – ви”

“…НІ, ГАННО, НІ! АБИ ЛИШ НЕ 3 МОСКВОЮ.

 Хай Україну чаша ця мине.
Це чорна прірва з хижою десницею,
смурна од крові, смут своїх і свар,
готова світ накрити, як спідницею
Матрьоха накриває самовар.
Був Київ стольний. Русь була святою.
А московити – Русь уже не та.
У них і князя звали Калитою, –
така страшна захланна калита!
Дрімучий світ. Ні слова, ні науки.
Все загребуще, нарване, хмільне.
Орел – двоглавий. Юрій – довгорукий.
Хай Україну чаша ця мине!”

“У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна”

ПРО ЛЮБОВ

“Моя любов чолом сягала неба,
а Гриць ходив ногами по землі”

“Пристрасть – це натхнення тіла, а кохання – це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам. Мені потрібен космос її очей”

“Я Вас люблю. О як я Вас люблю! Але про це не треба говорити”

“Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість”

“Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов”

ЛІНА КОСТЕНКО

Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в старовинному наддніпрянському містечку Ржищів на Київщині. Батьки Ліни Костенко були вчителями, українськими інтелігентами, і репресій їхня сім’я не уникла. Вперше батька заарештували за доносом у 1930 році.

У 15 років Ліна вже читала Дідро, Гельвеція, Платона, Аристотеля. Закінчивши школу з медаллю, подала документи на філософський факультет Київського університету. Але для дочки репресованого дорога до вишу була закрита. Вже коли Ліна навчалася в київському педагогічному виші, знайомі порадили їй послати свої вірші на конкурс до московського Літінституту. Конкурс був великий, але її прийняли. Серед літінститутівців у той час були Фазіль Іскандер, Белла Ахмадуліна, Юнна Моріц, Анатолій Кузнєцов. Однокурсник Ліни Костенко – польський поет Єжи Пахлевський, став чоловіком Ліни Костенко, у них народилась донька Оксана. Але Єжи не міг назавжди покинути Польщу, а Ліна – Україну. “Поїзд у Варшаву” – ця пісня на слова Ліни Костенко з рефреном польською мовою “Цо кому до тего, же ми так кохамі” популярна і понині.

Була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на межі 1950—1960-х років. Період так званих “шістдесятників” створила новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, щось авангардне, але, як і завше, безжальне та максимально критичне щодо влади та тодішнього режиму.

Вірші Костенко в Україні читали на несанкціонованих вечорах і переписували від руки. Вони сприймалися як метафора національного опору.

Роман у віршах “Маруся Чурай”, який не має аналогів в українській літературі, Ліна Костенко завершила в 1973 році. Але надрукували його тільки через шість років. Книгу розкупили за кілька днів. Повторне видання – 100-тисячним тиражем – розійшлося блискавично.

Після Чорнобильської катастрофи Ліна Костенко – єдина з українських письменників – майже 20 років регулярно відправлялася в Чорнобильську зону – рятувати від повного забуття культуру Полісся.

НОВЕ СТОЛІТТЯ

Поема “Берестечко” з ілюстраціями Георгія Якутовича, видана видавництвом “Либідь” 2010 року, мала загальний тираж 14 тис. примірників, а збірка “Гіацинтове сонце”, впорядкована Ольгою Богомолець, розійшлася тиражем 5 тис. прим.; на додруковування додаткового тиражу, за словами директора видавництва Олени Бойко, упорядниця згоди не дала.

2010 року вийшов перший роман Л. Костенко — “Записки українського самашедшого”. Роман викликав великий ажіотаж і тимчасову його нестачу в книгарнях, що привело до появи піратських передруків. Станом на червень 2011 року загальний офіційний тираж роману становив 80 тисяч.

У січні 2011 року Ліна вирушила у тур-презентацію свого першого роману. Презентації відбулися в Києві, Рівному та Харкові, усюди були аншлаги, проте не всі охочі змогли туди потрапити, оскільки вже не було місця у залах. Але 9 лютого письменниця перервала свій тур через особисту образу.

“Каталізатором такого рішення письменниці стали провокативні інсинуації деяких львівських письменників, журналістів та діячів театру – написано в офіційній заяві видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”.

Зустрічі письменниці з читачами Кривого Рога та Острога були відкладені на невизначений термін, а львівські зустрічі — скасовані.

У лютому 2011 року вийшла поетична збірка Ліни Костенко “Річка Геракліта”, куди ввійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій.

9 квітня 2012 року, в день народження Шарля Бодлера, відбулася презентація монографії про Ліну Костенко “Є поети для епох” авторства Івана Дзюби. Книга надрукована видавництвом “Либідь”.

ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ

Була двічі заміжньою. Від шлюбу з Єжи-Яном Пахльовським (1930–2012), польський письменник, однокурсник Л.Костенко під час навчання у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, в неї народилася донька Оксана, яка наразі є відомим культурологом і живе в Італії.

Від шлюбу з Цвіркуновим Василем Васильовичем, керівник Київської кіностудії імені Довженка у 1960-х рр, в письменниці народився син Василь, який працює програмістом.

ВІДЗНАКИ

Почесний професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”

Почесний доктор Львівського національного університету

Почесний доктор Чернівецького національного університету (2002)

Лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка (1987, за роман “Маруся Чурай” і збірку “Неповторність”)

Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О.Теліги (2000)

Нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (березень 2000)

Відмовилась від звання Героя України, відповівши: “Політичної біжутерії не ношу!”

Відзнака “Золотий письменник України”, 2012

У листопаді 2013 року УГКЦ нагородила Ліну Костенко, Редлиха Шимона та Зеновію Кушпету третьою щорічною відзнакою імені блаженного священномученика Омеляна Ковча

У 2015 році мала планета Сонячної системи № 290127 отримала назву Лінакостенко.

Читайте також: Журналісти записали зворушливе привітання до дня народження геніальної Ліни Костенко (відео).

Джерело.

Загрузка...

Related Post