Політика

Імпічмент президента. Чи є підстави?

Нещодавнє оприлюднення у ЗМІ інформації щодо порушення Петром Порошенком антикорупційного та фінансового законодавства потребує негайної реакції парламенту. Як гарант додержання Конституції, прав та свобод людини і громадянина, президент повинен бути взірцем у дотриманні Конституції та законів України. Будь-яка підозра чи звинувачення його у вчиненні злочинів мають бути вирішені згідно із встановленою Конституцією України процедурою імпічменту, а не політичними заявами, які не мають жодного юридичного наслідку.

Насамперед президент України — П.Порошенко, як і Верховна Рада України, мають бути зацікавлені у знятті з нього цих підозр (звинувачень). Ідеться про П.Порошенка не як про фізичну особу, а як про главу Української держави, від діяльності якого залежить міжнародний авторитет України та довіра народу до влади. Нижче наведено перелік достатніх (на мій погляд) підстав для порушення процедури імпічменту, який, до речі, не є вичерпним.

Грубе порушення антикорупційного законодавства Українське законодавство від особи, котра обійняла посаду президента, вимагає цілком визначеного алгоритму дій щодо своїх бізнес-активів. Відповідно до закону “Про запобігання корупції”, свої корпоративні права Порошенко мав передати в управління одним із лише трьох визначених способів.

Перший — укладення договору управління майном із суб’єктом підприємницької діяльності (крім договору управління цінними паперами та іншими фінансовими інструментами). Це стосується, власне, майна. Суб’єкт підприємницької діяльності має бути зареєстрований в Україні (інакше він не суб’єкт). Натомість майно було передане якомусь іноземному суб’єкту.

Читайте також: ТИМОШЕНКО: ВЛАДА В УКРАЇНІ УЗУРПОВАНА

Крім того, у Порошенка є корпоративні права. Він міг укласти договір про управління, але не з ким-небудь, а лише з торговцем цінними паперами, який має ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління цінними паперами. Він цього не зробив.

Третій варіант, дозволений законом, — укласти договір про створення венчурного пайового інвестиційного фонду для управління переданими корпоративними правами з компанією з управління активами. Але ця компанія повинна мати ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління активами. Панамська офшорка не володіє ліцензією, виданою в Україні. Інших законних варіантів немає. Всі розмови про сліпі трасти та про Ротшильдів розраховані на некомпетентну аудиторію. Більше того, немає інформації, що всі інші активи (крім “Рошена”) передані в управління одним із трьох передбачених українським законодавством способів або ж у який-небудь інший спосіб. Отож Порошенко грубо й відкрито порушив антикорупційне законодавство, наявний конфлікт інтересів, що, на мій погляд, є підставою для порушення процедури імпічменту.

Невиконання вимог законодавства щодо інвестування за кордон Відповідно до постанови Правління НБУ “Про затвердження Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон” №122 від 16.03.99, пункт 1.10, для здійснення всіх видів інвестицій (незалежно від термінів та сум) резидент обов’язково повинен попередньо отримати ліцензію. Інвестуючи в офшорні компанії навіть незначні кошти, громадянин П.О.Порошенко мав би попередньо отримати відповідний дозвіл НБУ (ліцензію). Зразу зауважу, що доцільність такої законодавчої норми викликає запитання. Однак президент України, як ніхто інший, мусить поважати й виконувати закон, хоч би якою дискусійною була його доцільність. Наразі Національний банк України у відповідь на моє депутатське звернення офіційно підтвердив, що Порошенко не отримував відповідної ліцензії на здійснені ним операції. Цим фактично підтверджено грубе порушення Порошенком норм українського законодавства, за що передбачено відповідні санкції у вигляді накладення штрафу на суму, еквівалентну сумі валютних цінностей, інвестованих за кордон.

Бездіяльність у справі оновлення складу Центрвиборчкому Відповідно до пункту 21 статті 85 Конституції України, до повноважень Верховної Ради України віднесено призначення на посади та звільнення з посад членів Центральної виборчої комісії, за поданням президента України; Пункт 8 статті 6 Закону України “Про центральну виборчу комісію” визначає семирічний термін повноважень члена ЦВК. Верховна рада України призначає і звільняє членів ЦВК за поданням президента України. Тим часом деякі члени комісії перебували на своїх посадах ще до часу ухвалення Верховною Радою чинного Закону “Про центральну виборчу комісію

Членів ЦВК звільняє парламент за поданням президента України. Президент заздалегідь, але не пізніше, як через 30 днів від дня припинення повноважень шляхом звільнення з посади члена Комісії, подає до Верховної Ради України кандидатуру особи, котра пропонується на посаду члена Комісії замість вибулого. Минуло набагато більше, ніж 30 днів, відтоді, як Порошенко став президентом, а у членів ЦВК спливли терміни повноважень. Бездіяльність Порошенка у справі оновлення складу ЦВК ставить під сумніви легітимність прийняття великої кількості протокольних рішень Центральною виборчою комісією, як і результати кількох попередніх кампаній місцевого та загальнодержавного рівнів.

Неоголошення воєнного стану під час зовнішньої агресії Конституція України вимагає, щоб президент України приймав рішення про запровадження воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії проти України або навіть загрози нападу. У період із 17 березня 2014 р. по 17 серпня 2015 р. на території України було проведено 6 хвиль мобілізації до Збройних сил України, лави армії поповнили 210 тис. військових, при цьому кількість військовослужбовців-контрактників становила понад 107 тис. осіб. Часткова мобілізація проводилася на підставі указів виконувача обов’язків президента України Турчинова та указів президента України Порошенка. Воєнний стан — це особливий правовий режим, що запроваджується в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії або загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності. Воєнний стан по суті надає органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноваження, необхідні для відвернення загрози і забезпечення національної безпеки, а також тимчасово, з огляду на загрозу, обмежує конституційні права та свободи людини і громадянина, права і законні інтереси юридичних осіб. На сьогодні повністю окуповано частину території України — АР Крим, ще дві адміністративно-територіальні одиниці — Донецька та Луганська області — частково окуповані; у двох адміністративних одиницях точаться бойові дії із застосуванням важкого озброєння обома сторонами конфлікту; є реальна загроза повномасштабного вторгнення на територію України збройних сил противника. Президент України прийняв рішення про проведення мобілізації, Верховна Рада України схвалила рішення президента про проведення такої мобілізації. Однак, попри сукупність зазначених обставин, президент України, прийнявши рішення про проведення мобілізації на території України, не прийняв рішення про запровадження воєнного стану, зважаючи на реальні загрози нападу та небезпеку державній незалежності України. Такі дії президента України — Петра Олексійовича Порошенка, на мій погляд, містять ознаки вчинення злочину, передбаченого статтею 111 КК України, тобто державної зради, що передбачає умисне заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Читайте також: ТИМОШЕНКО ЗВИНУВАТИЛА ПОРОШЕНКА У СПІВПРАЦІ З ГАЗПРОМОМ(ВІДЕО)

Непризначення членів Ради Національного банку На сьогодні близько 70 банків було ліквідовано НБУ, багато з яких — незаконно, про що є відповідні рішення судів. Девальвація національної грошової одиниці сягнула небачених розмірів. Інфляція сягнула небачених за останні два десятиліття показників; наслідок — колосальне зубожіння населення. Кредитування як явища немає в економіці; наслідок — падіння ВВП. Саме Національний банк наразі є тією інституцією, на котрій лежить більша частина відповідальності за економічні проблеми в Україні. Не останню роль у такій сумній місії НБУ відіграє той факт, що систему контролю за діяльністю Нацбанку зруйновано. Відповідно до законодавства, нагляд за системою внутрішнього контролю Національного банку здійснює Рада Національного банку. Термін повноважень членів Ради Національного банку України сплив 10 вересня 2015 р., про що нам сумно повідомляє сайт НБУ. Новий склад Ради ще не сформований. Половину складу ради Нацбанку (4 особи) призначає президент відповідним указом (ст. 10 Закону про Національний банк України). Отже, вже 9 місяців Порошенко не виконує свого обов’язку — призначити своїх членів у Раду НБУ. Така бездіяльність, на мій погляд, напряму позначилася на економічній безпеці держави. Звісно, це — не вичерпний перелік підстав для імпічменту президента Порошенка. У статті згадано виключно ті моменти діяльності чинного президента, котрі, на мій суб’єктивний погляд, є головними в контексті притягнення до відповідальності відповідно до Конституції і які я вивчав особисто в рамках своєї депутатської діяльності. Безумовно, системна робота в цьому напрямі виявить іще немало юридичних обставин змісту, аналогічного змістові наведених вище. Приміром, заслуговує ретельного правового вивчення перманентна практика непідписання президентом прийнятих у ВР законопроектів у визначені законодавством терміни, давання незаконних доручень членам Кабміну та посадовим особам ГПУ тощо. Однак я переконаний, що викладеного — більш ніж достатньо для прийняття відповідних рішень у парламенті.

Ігор Луценко

Джерело.

Related Post