Дозвілля
Гучне весілля: заміж за вчителя, а на випускний – із сином

Молодята, Марина і Борис, на своєму гучному весіллі, не тільки від запрошеного люду, а й від різних пліток, переговорів та розповідей, які не вщухали вже більше року, почувалися неймовірно закоханими і щасливими. Пересуди людей їх менше всього хвилювали.

На урочистій частині у приміщенні сільського клубу були присутні рідні, вчителі-колеги жениха та його учні, а для юної нареченої одні були наставниками, а інші – однолітками та однокласниками.

Наречені, як і годиться, засвідчили свій шлюб підписами, відзначили народження нової сім’ї одним випитим келихом шампанського на двох та скріпили поцілунком. Їхнє весілля стало весіллям сезону і головною подією у селі, адже одружувався вчитель на своїй учениці, яка через романтику та закоханість ледве закінчила десятий клас.

Реклама

Бориса, а якщо вірніше – Бориса Васильовича, направили вчителем фізкультури у сільську школу. Старшокласниці молодому, непоганому на вроду та фізично підготовленому вчителю не давали проходу. Перешіптувалися на уроках, які він проводив з усією суворістю і намагався жартам юнок не надавати значення, а були й такі, що відверто «підколювали» вчителя, уроки часто пропускали, вигадуючи різні відмовки. Марина відзначалася скромністю та наполегливістю на уроках. Завжди була у спортивній формі, належному змінному взутті, добре грала у волейбол, на “відмінно” здавала нормативи.
Їхня взаємність проявилася на підготовці до одного із шкільних вечорів.

Якось надто спорідненими виявилися душі, вподобання та захоплення молодих людей. Марина тонула у його очах і перехоплювало їй подих, коли вчитель звертався до неї чи випадково торкався при встановленні декорацій на сцені. А поштовхом до, так би мовити, першого побачення, на якому вони розговорилися та забули про дотримання відстані через статус учениці і вчителя, стала одна із репетицій, яка затягнулася до пізнього вечора. Борис провів свою ученицю тоді додому, а вже наступного дня за їхніми спинами перешіптувалися старшокласники та якось підозріло і з посмішкою дивилися вчителі.

Борис не надавав цьому значення, бо здавалося йому, що вчинив правильно, коли провів Марину додому, яка жила далеченько від школи. Не йняв віри, чому ж його вчинок став причиною для пліток, а його викликали у кабінет директора, до кінця не вислухали і добряче відчитали. Та найбільше від однокласників потерпала дівчина, яка була по вуха закохана у свого вчителя. Від жартів та насмішок доводилося на перерві виходити із класу і заходити тільки коли продзвенить дзвоник на урок. Дякувати Богу розмови за час літніх канікули вщухли, а от почуття юнки до вчителя ще більше розгорілися. Вона з нетерпінням чекала першого вересня, щоб хоч тільки поглядом зустрітися з ним.
… Перше кохання захопило не тільки дівчину, а й Бориса. Вінчалися молодята у сільській церкві, приймали вітання, а під серцем у Марини було вже дитя. Через три місяці з’явився на світ хлопчик. Пологи були важкими, робили кесарів розтин, а синочок у молодого подружжя був нівроку, богатир. Народився із вагою чотири кілограми, із голубими татовими очима, маминим кирпатим носиком. Поки Маринині однолітки навчалися у випускному класі та потроху обирали вузи для вступу, вона ростила малюка. Молода мама справлялася з усім, бо мала хорошу підтримку з боку чоловіка та батьків. На випускний до однокласників Марина прийшла із чоловіком і синочком. Малому на той час було вже десять місяців. Тепер разом переглядають фотознімки із урочистості і ні трохи не шкодують, що усе так сталося. У них щаслива сім’я і знову чекають на поповнення. УЗД показало, що буде дівчинка.

Щасливий тато, щоб не гаяти час канікул у школі, поїхав на заробітки, адже попереду приємні клопоти, вже вкотре прийматиме вітання від колег, яким свого часу дав стільки приводу для пересудів та перешіптування.

Читайте також: Я ПОТРIБНА ДОНУ ФЕДЕРIКО, АЛЕ НЕ ДIТЯМ

Джерело.

Реклама

Реклама

Реклама

Related Post