Дозвілля
Грецьке щастя з тролейбуса

67-рiчний грек-бiолог заради дружини промiняв Середземномор’я на Карпати, i нинi вчить дружину великоднiх традицiй по-грецькому Никифор Гумма оселився на Верховинщинi, вiн вирощує квiти та вчить онукiв жiнки грецької мови. Його кохана, колишня медсестра Ольга Маковiйчук, натiшитися чоловiком не може.

Скуштувавши гiркого заробiтчанського хлiба, гуцулка знайшла своє подружнє щастя в далекiй Грецiї. Нинi про тi роки, коли не було роботи, а зарплату видавали шифером та горiлкою, жiнка згадує неохоче. Каже, аби не наврочити, бо ще такi часи й повернутися можуть, зважаючи на сьогоднiшню полiтичну й економiчну ситуацiю. Проте миловиднiй жiнцi вже нiчого не страшно. Мовить: щоб тiльки всi живi й здоровi були.

“З дитинства хотiла допомагати хворим людям, – каже, запрошуючи до ошатної i гостинної гуцульської господи панi Оля. Та ще й навчилася всiляких знахарських премудростей вiд бабусi Варвари, яка вiдомою травознайкою i цiлителькою була. Тому, коли постало питання, яку ж собi професiю вибрати, не задумувалася та поїхала вчитися в медичне училище до Iвано-Франкiвська”. Згодом жiнка довго працювала за фахом. Одружилася, народила i виховала трьох красунь доньок. А далi були напiвголоднi 1990-тi.

Тодi моя старша донька якраз пiшла вчитися, – провадить далi жiнка, наливаючи в горнятка запашну каву та вкотре, за гуцульським звичаєм, припрошуючи скуштувати ароматний напiй. Тому я i вирiшила податися за кордон, на заробiтки”. До Грецiї панi Оля потрапила через землякiв. Їй обiцяли роботу медсестри. Чесна i
порядна жiнка повiрила та дуже зрадiла, хоча трохи й сумнiвалася, як вона буде медсестрою буз знання мови. Але меткi дiлки запевнили її, що для цього досить знати латинь. Звiсно, що у Грецiї, працювати медиком панi Олi не вдалося. Як i тисячi українок, пiшла вона доглядати старих i немiчних людей, а згодом була нянькою. Їй вдалося за кiлька мiсяцiв добре вивчити мову. Тодi й заробiтки стали бiльшими. Тепер, до речi, панi Оля
вiльно говорить, пише та читає грецькою.

У далекiй країнi за вiсiмнадцять рокiв усiляко бувало, – сумно мовить жiнка, але й потроху набиралася досвiду, та найважливiше з’явилася можливiсть заробляти i допомагати родинi”. Та, коли жiнка працювала за кордоном, чоловiк не дочекався її i пiшов жити до iншої. Ольга Маковiйчук зосталася наодинцi зi своїм горем, печалями й турботами. Та ще й у чужiй сторонi. Утiхою стало знайомство iз поставним греком, якого жiнка побачила у тролейбусi.

“Гарний, але зовсiм сивий, – згадує першу зустрiч iз чоловiком щаслива молодиця. — А я йому мiсце звiльнила, вiн же до мене росiйською заговорив”. Як виявилося згодом, у Никифора була дружина-росiянка. Але чогось не склалося iз нею життя. Тодi, при зустрiчi, грек попросив у Ольги номер телефону. I вони пiвроку телефонували одне одному. Згодом зустрiлися й одразу вирiшили, що бути їм у парi: у тих телефонних розмовах дiзналися одне про одного майже все.

“Хоча зi мною поруч був коханий Никифор, я не могла довго залишатися в далекiй чужiй країнi. Мене неначе магнiтом тягнуло у свої гори, де пахучi смереки, бурхливi потiчки, а повiтря вранцi аж дзвенить вiд мiстичної тишi, – поетично розповiдає жiнка. Тому я сказала чоловiковi, що збираюся в Україну. Хоч у
нього четверо дiтей та четверо онукiв, вiн приїхав сюди зi мною”. Грековi спочатку нелегко було, бо все тут iнше: мова, звичаї, люди, їжа. Тому подружжя багато продуктiв iз Грецiї попервах привозило. I досi, каже жiнка, Никифоровi до вподоби бiльше закордоннi смаколики. Тамтешнiх страв Ольга Маковiйчук
готує дуже багато. Переважно це риба та м’ясо. Ще, каже, дуже люблять вони свiжий кефiр та гуслянку. До речi, у Грецiї вважають, що то лiки проти старiння. А от українська кухня йому не до вподоби занадто ситна.

Також вiдрадою для чужинця є сад дружини, у ньому вiн справжнiй газда. Адже чоловiк Ольги Маковiйчук за фахом бiолог, викладав у коледжi. Вiн вiдомий в Афiнах ботанiк, його не раз показували по телебаченню. А ще Никифор Гумма – автор десятка статей i наукових дослiджень i на рослинах розумiється як нiхто. “До нього могли принести якийсь один листочок з вазона, то вiн одзразу казав, яка хвороба у рослини i чим треба лiкувати”, – хвалить панi Оля чоловiка. А ще вiн навчився спритно збирати гриби, чого до переїзду в Україну нiколи не робив. Никифора шанують та поважають мiсцевi жителi, дехто вiтається iз закордонним зятем грецькою. Той дуже радiє й навiть почав навчати своєї мови горян. А найбiльше уваги придiляє онукам дружини. Вони вдячнi учнi й дуже люблять грецького дiдуся.

За батькiвщиною Никифор не дуже сумує. Щодня спiлкується з дiтьки та онуками по скайпу. А з дружиною
в карпатському селi вже має свої сiмейнi традицiї. “Яка б не була погода чи дощ, чи мороз ми сiдаємо на терасу пiд хатою i кавуємо”, – розповiдає жiнка. Люди в селi вже звикли. Хоча спочатку чудувалися й озиралися. Не сумує грек i за середземноморським теплом. Каже, тут йому клiмат бiльше пiдходить. За словами панi Олi, греки дуже побожнi. Святкують усi церковнi празники, дотримуються посту. Перший день
Великого посту у Грецiї – офiцiйний вихiдний. А в Страсну п’ятницю, як починають сумно дзвонити дзвони, люди одягаються у чорне. I так ходять аж до Великодня. У суботу опiвночi прилiтає спецiальний лiтак з Єрусалима, привозить пасхальний вогонь. Люди розносять його по домiвках. А на самий Великдень у мiстах та селах лунають петарди, зблискують феєрверки, люди з балконiв посипають перехожих квiтами.

“На островi Керкерi, звiдки Никифор родом, є своя традицiя, – розповiдає панi Ольга. — Там на Великдень опiвднi люди виносять на балкон величезнi глинянi глеки i кидають до землi. I всi хочуть ухопити уламок, бо то на удачу”. Схопили “уламок глека” й Ольга з Никифором. У них нинi дуже щаслива родина. А
жiнка наостанок додає, що тепер нi за що i нi на кого не промiняла б своє грецьке щастя.

Читайте також: ВИГІДНА ЖІНКА (ГУМОРЕСКА)

Автор Сабiна РУЖИЦЬКА

За матеріалами видання “Жіночий Порадник”

Реклама

Реклама

Related Post

facebook