Два роки тому, 29 травня 2014 року, в зоні бoйових дій під час антитepopистичної операції у місті Слов’янськ Донецької області, загинув генерал-майор Сергій Кульчицький
Сергій Петрович Кульчицький (1963-2014) – український військовий, генерал-майор, начальник управління бoйової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України.
Народився майбутній генерал у німецькому місті Ваймар – батько був військовим, і сім’я Кульчицьких їздила по всіх усюдах. Мешкали і на Далекому Сході, і в Східній Німеччині. Ким бути і куди вступати після закінчення школи навіть і питання не виникало – звісно, що військовим. Щоправда, мати, наче передчуваючи тpaгічну долю, була проти і хотіла, аби її сини мали мирну професію (молодший син, теж військовий, помер 30-річним від серцевого нападу). Але переконувати було марною справою.
У 1981 році Сергій закінчив Уссурійське суворовське військове училище, а 1985 року – Далекосхідне вище військове командне училище. Вісім років служив у важких умовах Заполяр’я. Але як тільки Україна стала незалежною, повернувся на батьківщину своїх предків, служив у її армії. З початком бoйових дій на сході нашої країни Кульчицький був у вирі подій: займався підготовкою військових (добровольців Самооборони Майдану), їздив на передову.
29 травня 2014 року, вертоліт Мі-8, на якому знаходився генерал-майор Сергій Кульчицький, був збитий проросійськими терористами неподалік гори Карачун. Це був його четвертий виліт на Карачун і останній день перед відпусткою… Тоді загинуло 12 чоловік – шість військовослужбовців Національної гвардії України, включаючи екіпаж гелікоптеру, та шість – представників спецпідрозділу МВС України. Серед загиблих нацгвардійців, крім генерала Кульчицького, були командир екіпажу вертольоту полковник Сергій Бульдович, начальник групи бoйової та спеціальної підготовки в/ч 3024, майор Віталій Курилович, старший бортовий технік – інструктор вертолітної ескадрильї в/ч 2269 капітан Сергій Кравченко, інструктор (старший кулеметник) відділення кулеметників взводу вогневої підтримки в/ч 3028 Західного оперативно-територіального об’єднання, прапорщик Віктор Ліпський та інструктор (старший кулеметник) взводу вогневої підтримки 2-ї роти спеціального призначення в/ч 3028 Західного оперативно-територіального об’єднання, прапорщик Валентин Білошкурський.
20 червня 2014 року Сергію Петровичу Кульчицькому було посмepтно присвоєно звання Героя України – за виняткові військові заслуги перед Українською державою, героїзм і самопожepтву, виявлені у захисті державного суверенітету України, інших загиблих було відзначено орденом «За мужність» І ступеня (посмертно).
Пам’ять військового гідно вшанована – зокрема, Батальйону оперативного призначення Національної гвардії України, який генерал Кульчицький почав формувати із бійців Самооборони Майдану, присвоєно почесне найменування – «батальйон ім. Героя України генерала Кульчицького». Його ім’ям називають вулиці в українських містах, йому встановлюють погруддя, а на могилі на Личаківському цвинтарі Львова завжди море квітів. Але найпочеснішим і для загиблого, і для його рідних є світла пам’ять, яку по собі залишив Небесний генерал у серцях сотень людей, яких на життєвому шляху зводила з ним доля.
Читайте також: «Моторола» вистрелив у голову і сказав: «Я его уже вылечил» – мати загиблого «кіборга» (+відео).
Яким він був?
Дуже щирим, товариським. Любив дружину, сім’ю, музику (ходив в оперу), природу. Мав «золоті руки» – міг власноруч до гвинтика перебрати двигун бетеера, полагодити дах у занедбаній будівлі, а налаштовані ним автомати для необстріляних новачків і по сьогодні справно стріляють.
Багатьом колишнім майданівцям, що рвалися в бій, але далеким від військової справи, він врятував життя. Його називали другим батьком і ангелом-охоронцем. Він сам обходив блокпости, літав на вертольоті.
Цілеспрямований, зібраний, підтянутий – ідеальний військовий. Для багатьох генерал Кульчицький був символом нової української армії – сильної, надійної, боєздатної.
