Світ

Чому немає балеток для темношкірих танцюристів?

Світ балету давно критикують за брак диверсифікації. Один з проявів закритості цього мистецтва до расових меншин – нібито незначний, але символічний – підмітила наша кореспондентка Кірсті Брюер.

Минулого літа танцівник Ерік Андервуд поїхав на гастролі південною Італією – і тут його терпець урвався.

Цей темношкірий соліст Королівського балету часто мусить виступати у “тілесних” балетних черевичках. Але зайдіть у балетну крамницю, і побачите там лише бежевий та рожевий кольори. Тілесного взуття для “небілих” танцюристів майже немає у продажу.

“Я змушений вкривати балетки гримом, перш ніж виходити на сцену, – пояснює цей 31-річний американець. – Це складна маніпуляція, що забирає до півгодини часу. До того ж, її доводиться регулярно повторювати, бо під час виступу крем і пудра стираються”.

Цей ритуал виявився особливо складним в умовах італійських гастролей – через спеку та необхідність завжди возити за собою потрібні засоби.

Пан Андервуд може користуватися одними балетками до чотирьох днів поспіль, але деякі танцюристи щоразу потребують нового взуття. Уявіть, скільки часу вони витрачають на фарбування.

Пан Андервуд вилив свій розпач у Instagram: опублікував відео про те, як він вкриває балетки гримом і закликав виробників балетного взуття вирішити його проблему.

Не він один дратується з цього приводу. Бруклін Мак, танцюрист Вашингтонського балету, фарбує своє взуття не гримом, а акриловими фарбами. “Грим містить олію, а найстрашніше для танцівника – це підковзнутися”, – каже він.

балетки1

“Відсутність у продажі потрібного взуття нагадує, що ти – людина аномальна, що про тебе не дбають так, як про інших танцівників”.

Сайра Робінсон, солістка “Балет Блек” і афро-американка, як і Андервуд, пригадує, як вдягала рожеві колготки і черевички, коли вчилась у звичайній американській школі. На відміну від її світлошкірих однокласниць, на ній це виглядало дивно.

Перейшовши до танцювально-театральної школи у Гарлемі, вона змінила і колготки з черевичками на темніші, щоб створити бездоганну лінію від стегна і до кінчиків пальців. Але готових темних балеток не було. “Ми регулярно проводили фарбувальні вечорниці”, – пригадує вона.

Класичний балет асоціюється із золотоволосими принцесами і білими лебедями. Дженніфер Гоманс, засновниця і директорка Центру балету та мистецтв при Нью-Йоркському університеті, теж незадоволена консерватизмом балетного світу.

Читайте також: Вологі серветки названі найбільшим злом 2015 року.

“Світові балетні школи докладають величезних зусиль, щоб утримати минуле, а з ним і так званий “балет бланк” (“білий балет”) – граційні танці ХІХ ст. у білих костюмах і, традиційно, у виконанні блідих танцівниць і танцюристів”.

“Чи хоче балет бути частиною сучасного суспільства, в якому ми живемо? Якщо так, йому варто дещо змінитись відповідно до цього суспільства”.

Пан Мак погоджується. “Балет досі не звільнився від шаблонності – очікування, що всі будуть однакові”. Два роки тому він і прима-балерина Місті Коупленд вразили поціновувачів балету, коли виконали головні партії у “Лебединому озері”.

Вони кинули виклик класичним уявленням про те, якою має бути зовнішність танцівників балету, – і це була справді масштабна подія.

На допис пана Андервуда в мережі Instagram відгукнулася одна фірма – Bloch. Спільно з Андервудом вони розробили, як стверджується, найперше у світі балетне взуття під тон темної шкіри. Цей колір отримав назву “засмага Еріка” і скоро надійде у продаж.

Важливість цієї новинки не обмежується зручністю для Еріка та інших темношкірих танцівників і танцівниць. “Визнання, що “тілесний” тон – не обов’язково світлий, саме по собі вже є революцією для балету”, – пояснює пан Андервуд. Він сподівається, що інші виробники візьмуть приклад з компанії Bloch.

Балетне взуття виготовляється під тон шкіри, щоб зливатися з ногами танцюристів і створювати ілюзію, нібито вони танцюють босоніж. Звичні для нас атласні пуанти і балетки зі стрічками уперше з’явилися у 1820-ті рр., каже Анна Мідмор, працівниця архіву при Королівській балетній школі.

“З’являтися на публіці босоніж вважалося непристойним, але тілесні черевички були непомітні і сприяли враженню, що балерини літають у повітрі, наче під дією чарів”, – пояснює вона. Мета була в тому, щоб здаватися невагомою, майже інопланетною.

Не всі відреагували на допис Андервуда позитивно. Хтось з російської балетної трупи іронічно порадив темношкірим танцюристам взувати звичайні чорні туфлі. “Для мене це був шок і образа – схоже, ці люди ігнорують той факт, що в балеті танцюють не лише білі”, – каже пан Андервуд.

Він – один з небагатьох професійних темношкірих балерунів, які досягли значних висот у Британії. “Балет тримається на традиціях, але неухильне збереження цих традицій часом призводить до застою”, – вважає він.

Брак темношкірих танцюристів дав поштовх до того, що у 2001 р. був створений “Балет Блек” – трупа, де танцюють представники етнічних меншин. Її засновниця Касса Панчо вчилася у Королівській академії танцю і, у межах свого дипломного проекту, вирішила провести інтерв’ю з темношкірими балеринами – але виявила, що на той час у Британії їх не було.

Хоча пан Андервуд каже, що ніколи не мав проблем з тим, щоб виділитись, для темношкірих танцівниць кордебалету – ансамблю, що виконує групові номери – це складніше, бо тут ціниться однотипність.

Кінцева мета компанії “Балет Блек” – значно збільшити число темношкірих і азійських танцівників у найвідоміших балетних трупах, “щоб необхідність у нашій трупі, на щастя, відпала”, як сказано в офіційному кредо компанії.

“На мою думку, таке взуття уже давно мало з’явитися, – каже пані Робінсон. – Я знаю безліч кольорових балерин і балерунів, і всі ми мусимо фарбувати черевички. Це постійна процедура, що коштує грошей і забирає час принаймні кілька разів на тиждень”.

“Є достатньо темношкірих танцюристів, щоб випускати ширшу палітру кольорів і не обмежуватись так званим “тілесним”, який для багатьох зовсім не тілесний”.

Брендон Лоуренс і Тайрон Сінглтон з Королівського балету м. Бірмінгем, який налічує 62 танцюристи, з нетерпінням чекають, коли вже відпаде необхідність фарбувати взуття.

“Це прекрасно – перш за все, з практичних міркувань, – каже пан Лоуренс. – У балетному світі дедалі більше визнається потреба у диверсифікації. Для декого це дуже делікатна тема. Є ще багато перешкод, і не лише расові”.

Він наводить приклади: “елітарність” балету в очах аудиторії, вартість навчання, тавро “жіночності” цього мистецтва, що придушує цікавість молодих хлопців, і так далі. Якщо нові черевички здіймуть хвилю обговорення і привернуть загальну увагу, це чудово, додає Сінглтон (особисто він не зазнав дискримінації, за його власними словами).

Келвін Роял Третій – учасник кордебалету Американського театру балету. Для черевичків він обирає фарбу, а не грим. Ще підлітком він учився в балетній школі разом з іншими темношкірими танцюристами, але чимдалі він просувався, тим менше їх ставало навколо.

“Перед нами так багато викликів і складнощів, що навіть такі дрібниці багато важать”, – підсумовує він.

Джерело.

Загрузка...

Related Post