Дозвілля

Блог психолога: що таке любов?

“У кожному рядку лиш крапки після літери “Л”

У перші весняні дні так і спадає на думку цей популярний хіт про кохання.

У ній, “стьобаючись” зі страждань з приводу підліткової закоханості, жартівники втрапили таки “у точку”, тобто, дали привід для більш серйозних розмірковувань на тему любові. Точніше сенсу, який кожен вкладає у це найочікуваніше слово. Можливо, висловити, що воно таке, часом важко, зате майже усі певні, коли вже кохання приходить, вони точно відчувають це. А ось тут, як один равин казав, якщо вам здається, що так воно і є, то так його і нема.

Виявляється, головна причина непорозумінь між людьми, їхніх сварок, образ, розлучень у тому, що вони, так би мовити, не визначилися у поняттях щодо розуміння любові, а відповідно й своїх очікувань від неї.

Тож, коли дружина, наприклад, у сльозах дорікає чоловікові, що той, мовляв, не любить – насправді часто її уявлення про кохання не співпадають з його “міфом” про це почуття.

Люди роками з’ясовують стосунки і не здогадуються, що борються не за кохання, а за затвердження своєї концепції його як єдино правильної.

Відомий психолог-гуманіст Еріх Фромм писав, що коли одна людина говорить іншій “Я тебе люблю”, в обох з’являється ілюзія розуміння цього вислову, хоча кожен може мати на думці щось зовсім відмінне. Хтось говорить ці слова багатьом людям по кілька разів на день, і таким чином просто інформує про своє гарне ставлення до них і до всього світу у той момент.

Комусь зізнатися у коханні дуже важко, бо йому здається, коли вже вимовив “головні слова”, повинен нести відповідальність за них і їхнього адресата усе життя. Правильно здається – хочеться сказати, щоправда таким серйозним іноді так само непросто, на відміну від легковажних.

Один психотерапевт навіть жартома запропонував скасувати слово “Кохання” і замість нього вживати, наприклад, “Х”. Після цього ж з’ясувати, що означає оте “Х”: “Я тебе хочу”, “Хочу мати тебе за дружину”, “Хочу одружитися, щоб піклуватися про тебе і наших дітей все життя” або “Хочу, одружитися, щоб ти про мене піклувалася”, “Тепер ти утримуй мене”.

На практиці, звісно, важко уявити такі тверезі розмірковування романтичних закоханих, проте виявлення та усвідомлення свого індивідуального міфу про кохання дозволить значно розширити власну здатність любити. Тобто вийти за рамки власної концепції кохання і сприйняти хоча б частково погляди іншого.

Ще один небезпечний міф про кохання – що його нам може дати тільки інша людина, тобто що ми отримуємо його звідкись ззовні. Виходить, “кохана людина” – та, поруч з якою ми відчуваємо любов, а через відсутність котрої – страждання.

Усі ж пісні про це: “Я не можу без тебе жити!”. Однак, стан, коли людина потерпає через брак чогось зовнішнього, називається залежністю. Ви любите не людину, а почуття, які виникають у її присутності. Це у кращому разі – закоханість, коли ми ще майже нічого не знаємо про когось, але нам подобається піднесений стан, спричинений знайомством.

Кохання ж не ідеалізує, воно передбачає прийняття іншої, вже добре знаної людини, такою, як вона є. У ньому набагато більше уваги надають іншому, а не собі.

Одне з визначень кохання – “усвідомлена відданість”. А усвідомлена означає добровільна, отже це щось зовсім інше, ніж невротична залежність. Ми не намагаємося підлаштувати іншого під наші очікування (ми – суб’єкт, він – об’єкт), але й самі, помінявшись ролями, не догоджаємо весь час коханому на шкоду власній особистості через страх втратити його.

Кохання – не гроші, його не можна здобути або втратити. Воно – почуття вільних зрілих особистостей. Пам’ятаймо про це і будьмо щасливими!

Автор: Олена Савинова

Джерело.

Загрузка...

Related Post