Історія 1944

23 лютого сили НКВС СРСР почали звірячу і нелюдську операцію по депортації населення тодішньої Чечено-Інгушської АРСР.

23 лютого сили НКВС СРСР почали звірячу і нелюдську операцію по депортації населення тодішньої Чечено-Інгушської АРСР.

31 січня 1944 більшовики прийняли постанову ГКО СРСР N 5073 “Про скасування Чечено-Інгушської АРСР і депортації її населення в Середню Азію і Казахстан” з формулюванням “за пособництво фашистським окупантам”.

23 лютого 1944 року в 2 годині ночі військами НКВС були оточені всі населені пункти, розставлені засідки і дозори, відключені радіотрансляційні станції і телефонний зв’язок. О 5 годині ранку чоловіків скликали на схід, де рідною мовою їм оголосили рішення уряду СРСР.

У телеграмі Лаврентія Берії Сталіну йшлося:

“Сьогодні, 23 лютого, на світанку почали операцію по виселенню чеченців і інгушів. Виселення проходить нормально. Вартих уваги випадків немає. Мали місце 6 випадків спроби до опору з боку окремих осіб, які припинені арештом або застосуванням зброї . З намічених до вилучення в зв’язку з операцією осіб заарештовано 842 людини. На 11 год. ранку вивезено з населених пунктів 94 тис. 741 чол., тобто понад 20 %, що підлягають виселенню, загружені в залізничні вагони з цього числа 20 тис. 23 людини “…Сьогодні закінчуємо тут роботу і виїжджаємо на один день в Кабардино-Балкарію і звідти в Москву”.

10997003_10204117004070015_7283309867831091989_n

Виселення було розпочато в більшості районів ЧІ АРСР за винятком високогірних населених пунктів. було відправлено 180 товарних ешелонів НКВД з людьми з загальною кількістю тих, кого депортують з рідної землі мирних жителів 493 тисячі 269 осіб. на шляху прямування народилося 56 немовлят, померло 1 тис 272 людини.

У секретномій постанові Ради міністрів СРСР № 4367-1726сс в 1948 року говорилося:

“з метою зміцнення режиму поселення переселенців з числа чеченців, карачаївців, інгушів, балкарців, калмиків, німців, кримських татар та ін., а також посилення кримінальної відповідальності за втечу виселенців з місць обов’язкового і постійної поселення ЦК ВКП (б) постановляє:

1. Установити, що переселення у віддалені райони Радянського Союзу чеченців, карачаївців, інгушів, балкарців, калмиків, німців, кримських татар та ін. вироблено навічно, без права повернення їх до колишніх місць проживання.

За самовільний виїзд (втечу) з місць обов’язкового поселення цих виселенців винних притягувати до кримінальної відповідальності, визначивши міру покарання за цей злочин в 20 років каторжних робіт …

Повстання проти більшовиків в Чечено-Інгушської АРСР під головуванням Хасана Ісраїлова почалося ще взимку 1940 року і скінчилося на початку 1944 року висилкою чеченців і інгушів в Казахстан. Однак, опір в горах тривав ще до осені 1947 року й останній бунтівник був убитий тільки в 1976 році у віці 70 років. Після проведення депортації на території Чечено-Інгушської АРСР продовжували діяти більш 80 повстанських антирадянських загонів і залишалося кілька тисяч чоловік чеченців і інгушів.

У 2004 році Європейський Парламент визнав депортацію 1944 року актом геноциду, здійсненим владою СРСР.

Джерело.

Загрузка...

Related Post