Дозвілля
13 грудня – День святого Андрія Первозванного. Традиції, прикмети, повір’я. Дівчата ворожать. Хлопці гуляють

13 грудня святкуємо День святого Андрія Первозванного. Андрій був першим з апостолів, хто пішов слідом за Ісусом Христом. Згодом він привів до Спасителя свого рідного брата — святого апостола Петра. Із братом раніше Андрій займався рибальством. І вирушив святий Андрій із проповіддю святого слова у східні країни, до Дніпра.

Давня легенда говорить, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнську віру на побережжі Чорного моря й у Києві. Літопис, який датується XIII століттям, містить переказ про заснування Києва Андрієм Первозванним: «На цих горах засяє ласка Божа, буде велике місто…»

Незважаючи на те, що це християнський святий, обряди й традиції цього дня сягають дохристиянських часів. З усіх свят річного календарного циклу день Андрія Первозванного є одним із найтаємничіших, найцікавіших, цього дня відбуваються заклинання й угадування майбутнього, обряди з калитою та інші ворожіння.

Андрієва ніч допомагає незаміжнім дівчатам пізнати свою долю: чи доведеться ще рік дівувати, чи на щасливицю чекає вдале заміжжя. Ворожити слід у ніч перед святом.

Одним із найпоширеніших способів ворожіння є випікання балабушок (маленькі тістечка круглої форми з білого борошна). Для балабушок треба носити воду… ротом. Хлопці теж не гають часу — до їхніх святкових «обов’язків» входить якомога більше смішити дівчат, щоб вони воду не донесли до місця призначення. Коли дівчата вже знесилені від сміху, вони домовляються з хлопцями, щоб ті не смішили, а натомість обіцяють їм частування. Нарешті, балабушки спеклися й охололи. Тепер кожна дівчина позначає своє тістечко (можна папірцем, ниткою або ще якимось чином — хай фантазія підкаже); на підлогу стелять чистий рушник, на нього розкладають балабушки. Потім до дому пускають голодного собаку та слідкують, чию балабушку та яким чином пес з’їсть першою. Першою вийде заміж та дівчина, чия балабушка буде з’їдена першою. Якщо пес віднесе тістечко з рушника вбік, значить, господині цієї балабушки судилася доля далеко від рідних країв. Дуже погано, якщо собака не з’їсть балабушку, а лише надкусить.

Інший спосіб ворожити — слухати попід вікнами в ніч перед Андрієм. Почуте дівчата тлумачили відповідно до можливостей власної фантазії.

Пізно ввечері дівчина набирає жменю коноплі (або символічно — будь-якого зерна), сіє на снігу та примовляє:

Андрію, Андрію, коноплі сію, спідницею волочу, заміж вийти хочу.

Потім слід набрати жменю снігу в тому місці, де сіяла коноплі, і вже в домі, коли сніг розтане, рахує насіння. Якщо парна кількість виходить — подружнє життя буде щасливе, якщо непарна — не дуже.

Або ж виконується «засівання конопель» (іноді замість конопель використовується льон або мак). Як правило, це відбувалося так: у найбільш глухому кутку двору (біля криниці або дровітні) дівчина в темряві засіває жменю насіння. Потім, зігнувшись так, щоб її спідниця або фартух торкалися землі, дівчина кілька разів обходить засіяне місце, «волочачи коноплі». Ці дії супроводжуються спеціальною магічною формулою — віршами на зразок наведених вище:

Якщо дівчині цікаво, яка професія буде в майбутнього чоловіка, вона розкладає на підлозі миску з водою, трохи пшениці та дзеркальце, а потім пускає півня. Якщо півень спершу клюватиме зерно — чоловік буде добрим господарем, якщо гляне в дзеркальце — ледарем, а якщо спочатку нап’ється води — п’яницею. Про фах майбутнього чоловіка можна «дізнатися» й іншим чином: дівчата йшли до водойми й набирали трохи намулу в жменю. Потім удома слід уважно розглянути принесене? трісочка в намулі пророкує, що чоловік буде теслею, шматочок шкіри — шевцем, просто пісок — можливо, муляром тощо. Багато в цьому разі залежить від гостроти зору й творчої уяви дівчини, яка ворожить.

Читайте також: У ЛЬВОВІ ПЕРЕБУВАТИМЕ ВИФЛЕЄМСЬКА ІКОНА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Щоб «визначити» ім’я нареченого дівчина виходить на вулицю й запитує першого ж чоловіка, який їй зустрінеться, як його звати. Відповідь — ім’я майбутнього чоловіка.

Уночі проти Андрія дівчина може навіть «побачити» свого судженого. Для цього вона, лягаючи спати, кладе під подушку свій гребінець зі словами: «Суджений, прийди мене розчесати». Якщо їй насниться, що хлопець розчесав їй волосся, значить, це і є майбутній наречений.

Щоб дізнатися, чиє в родині буде зверху, півня й курку зв’язують хвостами та накривають друшляком, решетом або чимось іншим. Через кілька хвилин слід випустити птахів із-під решета й подивитися, хто кого перетягне. Якщо півень, то чоловік буде головним у родині, а якщо курка перетягне півня, то саме жінка буде верховодити в родині.

З кусання калити розпочинається Андріївський вечір. Уся молодь — і парубки, і дівчата — сходяться разом. Кусання калити — один із важливих обрядів цього свята.

Калита — це великий солодкий, з медом і фруктами борошняний корж, зверху оздоблений сухими вишнями чи родзинками, «щоб І гарна була Калита». Печуть у печі й запікають так, щоб вгризти її було важко — на сухар. Посередині калети слід зробити дірку. В дірку всувають червону стрічку і підвішують калиту до сволока по середині хати. Підвішують високо, щоб парубок міг дістати зубами калиту тільки тоді, як добре підстрибне. Крім того, один кінець стрічки (іноді звичайного мотузка) довший і спущений донизу так, щоб можна було за нього смикнути — тоді калита підстрибне вгору.

Спочатку відбувається розшукування калити. Як зайде сонце, дівчата сідають рядком і чекають на парубоцьку громаду. Хлопці ж, звичайно, крізь віконця непомітно слідкують за приготуваннями дівчат і коли настає час — вони вже на порозі. Заходять парубки до хати один по одному, кожен тримаючи свою правицю на правому плечі попереднього.

Читайте також: БЛАЖЕННІШИЙ СВЯТОСЛАВ ОСВЯТИВ ІКОНУ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ БОГОРОДИЦІ

Загрузка...

Дівчатам треба бути дуже уважними, адже хлопці, навіть співаючи пісень, здатні на всілякі «капості». Отже, дівчатам ні на мить не можна втрачати пильності — інакше калита без викупу дістанеться хитрим хлопцям. Коли ж усі спроби парубків виявляться марними, дівчата починають вимагати у них за калиту три відкупні подарунки. На це хлопці радо погоджуються, урочисто жартівливо вручаючи їм свої подарунки «із секретом»: то мішок… з котами, то коробку… з мишами чи тарганами чи ще щось незвичайне, а то й так — виберуть з-поміж себе «найкращого» й віддають його від щирого серця дівчатам як «найзаповітнішу дівочу мрію». Дівчата, звісно, зрештою відмовляються під таких «дарунків « і у відповідь загадують три свої бажання, що їх мусять задовольнити хлопці задля отримання калити.

Дівчата на свій розсуд можуть вигадувати й інші не менш цікаві «підступні» завдання. Звичайно ж, потай від хлопців, котрі готові належним чином оцінити дівочу кмітливість, вигадки та жарти. Нарешті хлопці, задовольнивши всі забаганки дівчат, отримують право на калиту.

Дівчата її врочисто виносять під радісний лемент парубоцтва та вішають на сволок.

Біля підвішеної калити необхідно поставити «вартового» — це буде «пан Калитинський», веселий хлопець, бажано душа компанії. До рук він бере вмочений у сажу квач і, ставши під калитою, починає припрошувати гостей по черзі

Мета «пана Калитинського» — розсмішити «пана Коцюбинського». «Пан Коцюбинський» має право кусати калиту тільки за тієї умови, якщо витримає всі жарти «пана Калитинського» й не посміхнеться. Але навіть якщо він не засміється та збереться підстрибнути й укусити калиту, усе одно досягти мети не вдасться: пан Калитинський смикає за червону стрічку, яка звисає з калити, — корж підстрибує вгору на радість усій компанії.

Якщо ж «пан Коцюбинський» хоча б посміхнеться, то «пан Калитинський» маже йому по обличчю квачем у сажі — і настає черга іншого «пана Коцюбинського» спробувати свої сили. «Пан Калитинський» залишається той самий протягом усього вечора.

Читайте також: СВЯТОСЛАВ ШЕВЧУК: “ФІЗИЧНЕ ПОКАРАННЯ РАНИТЬ ДИТИНУ ДУХОВНО І ДУШЕВНО”

Пан Калитинський може також дати яке-небудь кумедне завдання панові Коцюбинському, наприклад «затанцювати догори ногами», прокукурікати тричі тощо, аби тільки розсмішити дівчат. Коли дівчата засміються, то мусять усі по черзі цілувати пана Коцюбинського. Якщо під час виконання завдань паном Коцюбинським у пана Калитинського виникають деякі зауваги, він звертається по допомогу до. дівчат, які є його дійовими помічниками.

Завершується гра тим, що калиту нарешті знімають і ділять поміж учасниками: дівчата отримують свою порцію просто так, а хлопцям доводиться заплатити за свої шматочки, бо дівчата ж працювали — пекли калиту. А потім усі дружно сідають за святковий стіл. Вечерю готують дівчата, а хлопці купують горілку — «дівкам на могорич за те, що калита була солодка». Під веселий сміх відбувається останнє ворожіння цього вечора: дівчина наливає трохи меду, розведеного водою, у тарілочку, кладе в неї ж каблучку та примушує свого хлопця ту каблучку дістати губами. Якщо хлопець її дістане й носа не замочить, то ця пара побереться й буде щасливою.

Джерело.

Реклама

Реклама

Related Post

facebook